Это цитата сообщения Paul_V_Lashkevich Оригинальное сообщение
ПАПА КРЕМЛЮ - МИТРОПОЛИТ ОЛЕКСАНДР (ДРАБИНКО) ИНТЕРВЬЮ ГЛАВКОМ - 2 ЧАСТЬ - ПРОДОЛЖ.
http://www.liveinternet.ru/users/paul_v_lashkevich/post364706441/
ПАПА КРЕМЛЮ - МИТРОПОЛИТ ОЛЕКСАНДР (ДРАБИНКО) ИНТЕРВЬЮ ГЛАВКОМ - 2 ЧАСТЬ - ПРОДОЛЖ. В КОММЕНТАРИИ
(продолжение)
Тиск, про який ви розповідаєте, ініціювався з Москви?
Я не думаю. Можливо, хтось з кимось на цю тему говорив. Але заздалегідь було все прогнозовано, мав бути або Онуфрій, або Антоній. Втручання Росії особисто я не бачу. Обидва кандидати Москву влаштовували.
Спершу була така думка, що буде обрано митрополита Антонія. Владика Антоній декілька разів зустрічався з Патріархом. В принципі, кандидатуру Антонія «засвітив» свого часу і Блаженніший митрополит Володимир, коли Патріарх Кирило приїжджав до Києва. Тоді він говорив Патріарху, що «ось Антоній, непоганий вибір був би». Фігура Антонія виникла тоді, коли відбулися три відомі синоди (у 2011-2012 роках). Ситуація була дуже напруженою. Блаженніший, хоч і тяжко хворий, мав дуже чітке бачення ситуації і не погоджувався з тим, щоби йти по спочинок, передати владу Синодові. Сформувалася група ієрархів, які дотримувалися альтернативної точки зору на проблеми церковного життя. Я був особистим секретарем і помічником владики Володимира. Можна сказати, що я був найближчим його помічником. І зрадити його, навіть, коли б це було для мене дуже вигідно, я не міг. Не міг з моральних причин, бо вважав це зрадою свого Предстоятеля і Вчителя. Під тиском обставин владика Митрофан (митрополит Митрофан, 2000 – 2012 – керівник справами УПЦ) приєднався до групи ієрархів, які тоді були опонентами курсу Блаженнішого і підтримав рішення, які, на мою думку, на думку Богословсько-канонічної комісії УПЦ, мають сумнівне канонічне значення. Виникла загроза фактичного відсторонення Митрополита Володимира. Блаженнішому і мені потрібна була допомога. Тут і виникла постать митрополита Антонія, якого я достатньо добре знав, причому тоді виключно з позитивної сторони.
В чому виражалася допомога і для чого?
Допомога в тому, що потрібно було створити альтернативу. Якщо мене можна було ігнорувати, то він як ректор, як нова, незадіяна у конфлікті особа, міг стати керуючим справами, хорошою допомогою Предстоятелю в Синоді, адже мене виключили з його складу. Цю посаду владика Антоній і посів у березні 2013 року.
Владико, нині ви є настоятелем Спасо-Преображенського собору. Але його було зведено за кошти вірян УАПЦ. При тому, що земля, на якій храм стоїть, перебуває у власності комерційної структури. Якщо ініціатором побудови храму виступили віруючі УАПЦ, які і збирали кошти на нього, чи не доцільно було б повернути храм у їхню власність?
Ну хто за гроші парафіян сьогодні будує храми? Пожертв вірян вистачить хіба на сотню цеглин... Так, ініціатором була громада УАПЦ, так, починалося будівництво їх зусиллями, хоча закладку робив владика Павло. Але ж далі храм будувався коштом «Ліко-Холдингу». Наскільки я знаю, наш староста пан Ігор Лисов певним чином розрахувався з громадою УАПЦ за те, що вони вклалися у будівництво. Ось тут поряд знаходиться Борисоглібський храм, у ньому тихо і мирно відправляють богослужіння представники УАПЦ. Хоча храм також формально належить «Ліко-Холдингу». Якби я був нешляхетною людиною, то міг би разом з нашим старостою зайти в Борисоглібський храм і заявити, так само як нещодавно заявили мені: «тут має бути один спільний комплекс». Але з моральних причин я цього не роблю. Адже це — насилля над сумлінням інших людей... Так, ми належимо до різних юрисдикцій. Але ми намагаємося жити мирно, шукати і знаходити компроміс. Надіюсь в подальшому майбутньому і молитимемось спільно за одним престолом.
Миряни УАПЦ обурюються. Як з цим бути?
Якщо цих мирян буде більше, ніж наших, тоді так. Але наразі все навпаки. Ніхто не забороняє приходити в Спасо-Преображенський Собор і молитись там з нами.
Якщо УПЦ зацікавлена, то коли ініціює процес єднання православ'я, від чого це залежатиме?
Православна Церква має візантійське походження, а в таких Церквах завжди велику роль відігравав державний чинник. Згадайте, як діяли монархи, згадайте як було у болгарських, сербських Церквах. Розкол — це проблема невинятково церковна. Політичне православ'я, яке свого часу за нашої ініціативи було засуджене в УПЦ (МП), врешті-решт призводить до масштабних суспільних конфліктів. Антагонізм у суспільстві на релігійній основі певною мірою завжди присутній. І держава не може заплющити очі на це. Держава має стежити, щоб релігійні конфлікти не загрожували національній безпеці. Все, що виходить за межі статутних зобов'язань та порушує чинне законодавство, має присікатися. А отже СБУ має не «торти» шукати, а використовувати механізми моніторингу та упередження правопорушень у релігійно-суспільній сфері.
Чи може бути болгарський приклад об'єднання церков оптимальним для України, коли б держава ухвалила закон про те, що в країні повинна бути одна православна церква? Чи не викличе він ще більше протистояння в суспільстві?
Звісно, цей сценарій можливий. Як саме, чи це варіант оптимальний – важко наразі сказати. Для початку потрібно зібратися і подумати, як це зробити. Зібратися в тому числі разом з представником від держави. Церква відокремлена від держави. Але ж на нас усіх поширюється юрисдикція держави, але ж ми усі маємо виконувати її закони. Я не закликаю до втручання держави, але вона має ініціювати зміни. У Візантії імператори ініціювали скликання Вселенських Соборів та залагодження церковних та богословських конфліктів. Так, не завжди таке втручання було етично виправданим, не завжди держава відстоювала саме православну точку зору... Але у нашій традиції закладена певна повага до інституту держави. Це — важливий елемент православної ментальності. Саме тому я вважаю корисним, якщо держава, перша особа держави - ініціюватиме суспільно-церковний рух за примирення, за об'єднання. Суспільство чекає від Церкви єдності. І цього ж чекає від нас, церковних ієрархів, народ Божий, вірні. А отже, ми не маємо згаяти історичного шансу на об'єднання українського православ'я. Ініціатива має належати державі. Вона має сказати: нам набридло, що наші громадяни ворогують на релігійному, церковному ґрунті, будьте ласкаві, панове ієрархи, вирішіть цю проблему, подолайте свої розбіжності, знайдіть спосіб об'єднатися, дослухайтесь до слів Спасителя «Будьте єдині».
Першу частину інтерв'ю з Олександром Драбинком читайте тут Митрополит Онуфрій вихований на найкращих взірцях російської церковної традиції
Михайло Глуховський, «Главком»
+++
https://www.facebook.com/palamist/posts/833847206704714
+
