и підполковник Валерій Дуріхін таки відмовився прийняти кілька десятків танків із нібито ремонту. Я не буду переповідати, які вади у машин (враги читают), але у кращому випадку вони годились би бути у ролі с/г трактора. «Рука» бронетанкового завода відчувалась лише у свіжій фарбі, яка була покладена на вологий танк. Тому і злазить при дотику.
Комбат знає, як воювали його хлопці у Лисичанську та на Савур-Могилі. Тому й зайняв принципову позицію, і не прийняв ломаччя, як на нього не тиснули старші офіцери та генерал.
Найцікавішим є те, що керівництво бронетанкового заводу готове підписати угоду з Міноборони і виконати усі роботи. І навіть має чим, і є кому працювати. Але чомусь ніхто з ними про це не домовляється. А танкісти 51-ї у машини, які швидко можуть стати їхніми трунами, не сядуть.
Між іншим, танковий батальйон 51-ї бригади на останніх навчаннях (до війни) став найкращим танковим батальйоном Збройних Сил України!
Давиде Араханія, Юрий Бирюков, Taras Slobodyanyuk, Юрий Бутусов, я вас прошу, допоможіть донести цю проблему, яку таки можна вирішити, до розпорядників коштів Міноборони. Нам потрібні живі танки! Нам потрібні живі танкісти! 
А тим часом правильно спорядити танковий батальйон 14-ї бригади нам дуже допомагає українська діаспора у Канаді. Після кевларових балаклав та балістичних окулярів ESS від Constantine Yastreb надійшли вогнетривкі комбінезони танкіста і тактичні рукавиці НА ЦІЛУ РОТУ. Дуже вам дякуємо, заокеанські друзі!!!
Хлопці дуже вдячні за такі вузькопрофільні спеціалістичні речі! Приємно бачити, коли орденоносці-танкісти, які і горіли в танку, і тижнями вели бої майже без питної води, так радіють їм. Ще й прицмакуючи  

( проверяйте путь Ваших пожертвований на победу Украины)

Like ·  · Share