Улюблений вірш Кіплінга, в улюбленому перекладі Сверстюка. Щоб так перекласти, мало знати мову, його треба було пережити.

Як вистоїш, коли всі проти тебе - 
Упали духом і тебе клянуть, 
Як всупереч усім ти віриш в себе, 
А з їх зневіри також візьмеш суть; 
Якщо чекати зможеш ти невтомно, 
Оббріханий - мовчати і пройти 
Під поглядом ненависті, притому 
Не грати цноти ані доброти;

Як зможеш мріять - в мрійництво не впасти, 
І думать - не творити думки культ, 
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя, 
Спримеш як дим і вітер на віку; 
Якщо стерпиш, як з правди твого слова 
Пройдисвіт ставить пастку на простих, 
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову 
Зумієш все почати - і звести;

Якщо ти зможеш в прориві одному 
Поставить все на карту і програть, 
А потім - все спочатку, і нікому 
Про втрати навіть слова не сказать; 
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили 
Служити ще, коли уже в тобі 
Усе згоріло, вигасло - лишилась 
Одна лиш воля - встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з юрбою 
І з Королем не втратиш простоти. 
Якщо усі рахуються з тобою - 
На відстані, яку відміриш ти; 
Якщо ущерть наповниш біг хвилини 
Снагою дум, енергією дій, 
Тоді весь світ тобі належить, сину, 
І більше: ти - Людина, сину мій.