Так, вона ніколи мені не подобалась, ніколи. Раніше я думала - чому вона пристає до мене? Що їй від мене потрібно? Адже я досить різко відповідала на її тупі запитання, а на лестощі не звертала уваги. Але вона безперестанку звонила, писала СМС, ловила мене на перервах між парами, одягалась так як я, копіювала мою манеру розмовляти, знайомилася з моїми друзями, навіть у викладачів питала як я вчусь! О, як мені це обридло! Мені навіть було трохи лячно від того... Аж поки не ця дурна СМС, де вона зізнається в коханні! Мені чомусь стало так гидко, хоч я відношусь абсолютно нормально до представників нетрадиційної орієнтації, мене переповнювала безкінечна огида! Я відповіла їй, що не маю наміру більше спілкуватися з нею, більше того, нехочу її знати. Але, схоже, її це мало турбувало. На наступний день вона написала що просто хоче дружити, що їй дуже потрібні музиканти до нового проекту ( ніякого нового проекту не було - це вигадка ), і чи не могла б прийняти в цьому участь. Звісно ні. Тоді знову СМС з признанням. Знову ні. Але мій терпець увірвався, коли ця ***рва, о 1-шій год. ночі почала молоти мені, що я така ж лицемірка як всі, що я настільки приземлена, що не можу зрозуміти таких особливих людей як вона, що вона ще доведе світу наскільки сильною може бути, і бла-бла-бла...
Але, дорога моя Марічка, я знаю, що ти і тут знайшла мене, тож повторюю тобі знову: Fuck you very much!=)