Маленкiй Яринцi треба рано-рано вставати, до дитячого садка йти. А не хочется, ой, як не хочется!
Увечерi й питаэ Яринка дiдуся:
- I чого це я рано нiяк не прокинуся?
- Це подушка в тебе ледача, - каже дiдусь.- Ото саме тодi,
як вставати не хочеться, вiзми ii, винеси на свiже повiтря i добряче вибий - вона й не буде ледача...
Другого дня, рано-пораненьку, знов не хочеться вставати Яринцi.
Але ж треба подушку провчити, лiнощi з неi вибити!
Схопилась Яринка, швиденько одяглася, взяла подушку, винесла на подвiр'я, поклала на лавку, - та кулачками ii, кулачками! Вернулась до хати, поклала подушку на лiжко - й умиватися.
Кiшка на деревi нявчить. За вiкном вiтерец гуде. I дiдусь у вуса усмiхаэться...
В.Сухомлинський
:)

[показать]