Житловий будинок 1910. Вул. Воровського, 38. На червоній лінії забудови вулиці. Спо¬руджено у стилі модерн за проектом арх. М. Клуга на ділянці, яка на¬лежала дружині дійсного статського радника О. Брайловській. Чотириповерховий, цегляний, у плані Т-подібний, односекційний, з проїз¬дом на подвір'я. На першому поверсі містилися магазини, пральня, швейцар¬ська (тепер входи до магазинів пере¬творено на вікна); на другому — чет¬вертому поверхах— по дві квартири на поверсі (чотири- і п'ятикімнатні). Пер¬вісне анфіладне планування квартир в основному збереглося. Композиція головного фасаду симетрична, стрима¬ний декор модельовано у цеглі. Го-ловну вісь підкреслено розкріповкою та фігурним аттиком, великими вік¬нами сходової клітки. Рівні стіни фа¬саду пожвавлено балконами з витон¬ченими металевими ґратами, характер¬ним для модерну рисунком кола над верхнім вікном сходів. Над плоским модерністським карнизом розібрано парапетні грати, які ефектно увінчу¬вали будинок. Це порушило цілісність фасаду. Оздоблення інтер'єрів витри¬мано в єдиному стилі з фасадом: дріб-нрпрофільовані карнизи з ліпленням, стельові розетки зі стилізованим рос¬линним орнаментом, віконні та дверні заповнення. У цьому будинку в 1909 містилася редакція літературно-наукового і гро¬мадського журналу «Українська хата», що виходив за редакцією П. Богаць-кого і М. Шаповала. За цією адресою підготовлено перші п'ять чисел. Піз¬ніше виходив на вул. Воровського, 36 і 16 .
Історія садиби по вулиці Бульварно-Кудрявській (Воровсько-го, 38), де в 19Ш році був зведений чотириповерховий прибутко¬вий будинок з елементами модерну, відома з 1863 року [59,60].
Саме тоді цю садибу на розі вулиць Бульварно-Кудрявської і Іванівської (Тургенєвської) придбав штабс-капітан у відставці Ва¬силь Миколайович Ракітін, В серпні 1869 року він заставив сади¬бу в Київському товаристві взаємного кредиту. За згодою цього товариства в 1871 році садибу придбав підполковник корпусу жандармів Володимир Карпович Вейсбах, який одразу подав кло¬потання про вступ до Київського товариства взаємного кредиту.
За дорученням товариства було зроблено опис нерухомого майна В. Вейсбаха і його дружини Наталії Осипівни. В садибі площею 375 кв. сажнів (1701 м2) знаходились одноповерховий кам'яний будинок із залізною покрівлею і двома прибудовами з боків будинку, два дерев'яних флігелі — один з черепичною покрівлею, другий — з тесаною, дерев'яні господарчі будівлі без опалення та колодязь.
Архітектура будівель в садибі В. Вейсбаха відповідала вимо¬гам «зразкових фасадів» першої половини XIX століття і не відзначалась оригінальністю. Фасадний будинок був вирішений в традиціях класицизму і прикрашений пілястрами, класични¬ми сандриками і лиштвами вікон. Згодом на будинку був надбу¬дований ще один поверх, також в класичних традиціях.
В будинку знаходилось дев'ять кімнат, два передпокої і сім печей. Шість кімнат були обклеєні шпалерами, стіни трьох — пофарбовані олійною фарбою, стіни передпокоїв — клейовою фарбою. Довжина фасадів вздовж Бульварно-Кудрявської і Іванівської вулиць становила 10,5 сажнів (22,4 м). Зовні будинок був отинькований і пофарбований.
В флігелі з черепичним дахом довжиною 21 аршин (15 м) і шириною 9 аршин (6,4 м) знаходились три кімнати, передпокій і кухня. Кімнати були обклеєні шпалерами, в двох приміщеннях були печі. Зовні стіни флігеля були пофарбовані.
В флігелі з ґанком і тесаним дахом довжиною і шириною по 9 аршин (6,4 м) житлових кімнат не було.
Річний прибуток від здачі в оренду будинку становив 1400 рублів, чистий прибуток — 1100 рублів.
П'ятого лютого 19Ю року київський нотаріус Василь Мар-тиніанович Цитович нотаріально завірив документ, за яким дво¬рянин Іван Іванович Недзведський від імені своєї дружини Марії-Софії Олександрівни продав дружині дійсного статського радника Ользі Матвіївні Браїловській частину своєї садиби по вул. Бульварно-Кудрявській, 38/16 за чотири тисячі рублів. Са¬диба належала С. Недзведській з квітня 1908 року, а площа тери¬торії, яка була виділена для продажу, становила 188,9 кв. сажнів (857 м2). На цій частині садиби знаходились старі будівлі, які мали бути розібрані, та фруктовий сад. На той час ця частина садиби не була закладена в кредитному товаристві і не була оформлена на когось із спадкоємців, тому Київська міська упра¬ва дала дозвіл на продаж цієї частини садиби.
Незабаром нова власниця О. Браїловська вирішила збудувати в садибі прибутковий будинок Для цього були необхідні значні кошти, тому О. Браїловська позичила сорок тисяч рублів під 8 % річних у дворянина Олексія Федоровича Русанова. Однак повер¬нути вчасно борг до 13 лютого 1911 року виявилось для неї не¬можливим, тому 24 січня 1911 року вона звернулася до Київсько¬го міського кредитного товариства з проханням про отримання позики в сумі 51 500 рублів терміном на 36 років і 4 місяці під за¬ставу її нерухомого майна. Наступного дня О. Русанов отримав всю суму боргу від Київського міського кредитного товариства.
В Державному архіві м. Києва зберігається проект кам'яного чотириповерхового прибуткового будинку в садибі Брашовсь-кої, автором якого був технік Мартин Вільгельмович Клуг [61]. Проект датований 1910 роком і завізований міським архітекто¬ром Едуардом Петровичем Брадтманом та одним з членів міської управи. Фасад будинку, вирішений в стилі декоративного модерну, — асиметричний; його головна вісь, яка проходить че¬рез головний вхід до будинку і вікна сходової клітки, зміщена вбік. Композиція головного фасаду відповідає традиціям декора тивного модерну: на першому поверсі розташовані вітрини ма¬газинів з входами, парадний вхід і арка проїзду у двір, на верхніх поверхах — прибуткове житло, причому декор віконних прорізів на різних поверхах неоднаковий. Відповідно до тра¬дицій модерну об'єм парадних сходів з підкреслено великими вікнами, які освітлюють сходову клітку, виявлено розкріповкою невеликого виступу і щипцем. На головному фасаді будинку поєднались елементи декоративного модерну і київської еклек¬тики, що взагалі притаманне спорудам київського модерну.
Протягом 1910 року будівництво було завершене, і в тому ж 1910 році власниця застрахувала нерухомість в Санкт-Петер-бурзькому товаристві страхувань на суму 70 000 рублів, з яким з 19Ю до 1914 року оформляла річні договори страхування. З 1914 до 1916 року вона оформлювала договори страхування у Друго¬му Російському Страховому товаристві, причому сума страхуван¬ня не змінювалася і протягом цих років становила 70 000 рублів. Первісне розпланування будинку було Т-подібне, одно-секційне, типове для багатоповерхових прибуткових будинків початку XX століття. В будинку були парадні і «чорні» сходи, а на сходові площадки другого-четвертого поверхів виходило по дві квартири. Планування квартир на другому-четвертому по¬верхах було однаковим.
Відомо, що в 19Ю році в чотириповерховому будинку по чер¬воній лінії забудови вулиці Бульварно-Кудрявської знаходились магазини і прибуткові квартири. На першому поверсі знаходились чотири магазини з кімнатами та кухнями при них і кімната швей¬не».цара та пральня. На другому поверсі знаходилась п'ятикімнатна квартира з кухнею та чотирикімнатна квартира з кухнею. На третьому поверсі знаходились такі ж п'ятикімнатна та чоти¬рикімнатна квартири, а на четвертому поверсі — п'ятикімнатна квартира та кухня та чотирикімнатна квартира з кухнею. В доку¬ментах Київського міського кредитного товариства зазначалось, що будинок збудований в стилі модерн, новий, міцний, довжиною 11,1 сажнів (24 м), шириною 6,7 сажнів (14 м), висотою 8,5 сажнів (18 м), з виступаючим об'ємом з боку двору довжиною 5 сажнів (11 м), шириною 2,4 сажені (5 м), висотою 8,5 сажнів (18 м). В відомості матеріальної оцінки споруд в садибі зазначалось, що на головному та дворовому фасадах є шість бетонних балконів з ґратками (малюнок їх зараз змінений), на даху є цегляні парапети і залізні ґратки, ворота у двір також залізні. В будинок було прове¬дено водопровід та каналізацію, у дворі навіть був збудований спеціальний «каналізаційний павільйон». Підлога в будинку була паркетна та з дошок на лагах, стіни не мали ліпних прикрас і не були обклеєні шпалерами. Опалювався будинок печами. Загаль-ний прибуток від оренди будинку становив в 1910 році 7100 рублів, чистий прибуток — 5680 рублів. Крім будинку, в садибі знаходився дерев'яний сарай з підземним льохом і льодовня.
В січні 1917 року О. Брашовська продала садибу з усіма будівлями спадкоємному почесному громадянину Осипу Кіндра¬товичу Сидорову за 110 тисяч рублів.
В 1909 році в цьому будинку знаходилась редакція літера¬турно-наукового і громадського журналу «Українська хата».
Зараз на першому поверсі знаходиться стоматологічна клініка та салон краси, а на верхніх поверхах — квартири. Дах переобладнано під сучасний мансардний поверх. і Сучасний фасад в основному не відрізняється від первісно¬го проекту: як і в проекті, фасад асиметричний, головну вісь, яка проходить через сходову клітку, підкреслено розкріповкою не¬великого виступу, а розкріповку увінчує фігурний щипець у стилі модерн. Вісь, яка проходить через бічний проїзд у двір, виділена ледь помітною криволінійною в плані розкріповкою, також увінчаною фігурним щипцем — нижчим і простішим від центрального аттика. Стриманий декор фасаду виконано в цеглі, а підкарнизні площини оздоблено ліпленням. Змінено оз¬доблення вітрин магазинів на першому поверсі, огорожу в'їзду у двір. Було розібрано навіс над головним входом, змінено ого¬рожі балконів, зникла ажурна огорожа парапету.
[700x459]