Давай сховаємо цю осінь серед хмар?
У листі кленів, запаху кав’ярень.
Хай у тумані люди схожі на примар,
Розвіємо ілюзію цих марень?
Частина осені є в кожному із нас.
Запустимо її у небо кулькою?
Так відпускати треба кожен раз,
Коли на серці дуже пусто.
Замерзлі руки, теплі рукавиці,
Я заховаю осінь в довгому плащі.
Холодний дощ, сумні навколо лиця,
Що вдома втоплять тугу у вині.
Вони її сховають у думках,
А ми ж не будемо такими як вони?
Як влітку розчинімось в спільних снах,
Згадаєм, як щасливими були.