Так, я люблю вбивати себе.
Слухаючи музику, що дарує болючі асоціації.
Щоразу передивляючись фотографії. Усміхнені. З тобою. Без мене.
Пам’ятати всі дати, знаючи, що ти їх навіть не знаєш.
Засинаючи, дивитися в стелю, згадувати наші поцілунки.
В чужих обіймах згадувати твої, холодні та обережні.
Шукати в натовпі твій запах. Просякнутий димовою завісою.
Дивлячись в чужі очі, не бачити там тебе.
Тепер я знаю, що в твоїх очей колір сталі.
Ти знаєш, я зовсім забула твій сміх.
Пам’ятаю посмішку, веселий погляд, але не сміх.
Можливо я його і не чула.
Мені подобався твій голос. Особливо коли ти додавав до нього трішки вини.
Він ставав таким м'яким, що я просто танула.
Тепер ти лише спогад. Уламки колишньої мрії.
Я зрозуміла свою помилку, вибач.