"Я любив вас усіх, а найбільше любив Україну..."

[показать]

Назарий Яремчук

Знаменитий український співак. Народний артист України. Кавалер ордену Дружби народів. Лауреат державної премії України ім. Т.Г. Шевченка.

Назарій Яремчук прожив до прикрого мало (30.11.1951 -- 30.06.1995), але встиг стати легендою вітчизняної естради. З ним облетіли світ наші українські пісні -- "Червона рута", "Водограй", "Смерекова хата", "Стожари", "Гай, зелений гай", "Родина", "Я піду в далекі гори", "Пісня буде поміж нас", "Писанка", "Гей ви, козаченьки", "Я ще не всі тобі сказав"... "Він так співав, що мав у горлі мозолі. Він так співав, що крилами йому став голос", -- написав поет Андрій Демиденко. В одному з останніх своїх інтерв'ю Яремчук сказав: "Кожний з нас повинен постійно бути в польоті -- крізь долю, над суєтою. І при цьому, однак, не відриватися від землі. Пам'ятати священні речі -- навіщо живеш, звідки ти родом, до чого прагнеш, що скажеш людям, з якого колодязя п'єш живу воду. Я вийшов з того віку, коли звертаєш увагу на дрібниці -- автографи, популярність. Мене турбує інше: що буде з нашим пісенним садом завтра

1995 год. Последнее выступление Назария Яремчука. Живой голос...

 Песня, посвящённая памяти  Назария Яремчука. Автор музыки и исполнитель Степан Гига. Автор стихов - Степан Галябарда

Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.
Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,
І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,
Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я.
Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,
Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.
У далеких світах якось раптом усе я покину,
Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,
І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,
І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.

[640x275]

Бытует мнение, что незаменимых людей не бывает. Это неправда. Певец со своим талантом, колоссальной работоспособностью, огромной любовью к Украине не может быть кем-то заменен. Яремчук навсегда остался в истории новой Украины, нашей культуры как художник и гражданин. Василий Зинкевич, говоря о своем друге, подчеркивает: «Своим пением он поднимался к звездам. Верно служил своей музе. И потому был для нас таким естественным и понятным, как наша украинская песня. Говорят, погасла звезда Назария. Да, она погасла, но никогда не погаснут его удивительная музыка и его песня».