[628x53] [660x]Ой у вишневому саду, Там соловейко щебетав. Додому я просилася, А ти мене все не пускав. Додому я просилася, А ти мене все не пускав. Ой милий мій, а я твоя, Зійшла вечірняя зоря. Проснеться матінка моя, Буде питать, де була я. Проснеться матінка моя, Буде питать, де була я. А ти їй дай такий отвіт: «Така чудова майська ніч, Весна іде, красу несе, А тій красі радіє все. Весна іде, красу несе, А тій красі радіє все». Доню моя, не в тому річ, Де ти гуляла цілу ніч. Чого розплетена коса, А на очах блищить сльоза? Чого розплетена коса, А на очах блищить сльоза? Коса моя розплетена, Її подруга розплела, А на очах блищить сльоза, Бо з милим розлучилась я. А на очах блищить сльоза, Бо з милим розлучилась я. Мамо моя, ти вже стара, А я щаслива й молода, Я жити хочу, я люблю, Мамо не лай дочку свою, Я жити хочу, я люблю, Мамо не лай дочку свою, В Україні кожне десятиліття приносило свої народні пісні, які одразу знаходили своє місце і починали самостійне життя. Важко сьогодні знайти людину, яка б ніколи не чула пісні “Ой у вишневому саду, там соловейко щебетав…” А ця ж пісня є майже новою, вона створена у радянський час! На жаль, ми не знаємо сьогодні її автора, але з певністю можна сказати одне: ця людина стала справжнім класиком в українській культурі. Їй пощастило бути – на довгу творчу мить! – уособленням цілого народу, такого, який він був і є… Художник: Лілія Колядова, «Садок вишневий» [100x]
|
Рамочка від Beauti_Flash
[228x153]