Я довго сьогодні спостерігала за тобою,трішки боячись того,щоб ти цього не помітив.Раптом заграла моя улюблена пісня ..."як холодно без тебе,сумно як..." Ця пісня завжди нагадувала тебе, а тепер я просто сиділа і дивилася на тебе,як ти спокійно і легко катався.Знав би ти що в цей момент було зі мною...Я не розумію,чого якщо нам так добре разом,чому ми не можемо бути разом?..А можливо на це просто потрібен час.Іноді мені здається,що ти просто мною користуєшся, не думаючи про мої почуття...Та я не звинювачую тебе,оскільки сама дозволяю тобі це робити.Мені хочется від цього тікати,кудись по далі,де мене не знайдуть навіть власні спогади.Але чи існує таке місце?..Я замкнулась в кімнаті,слухаю музику і нікуди не хочу іти,не хочу не з ким розмовляти...І я впевнена,що ти вже про все забув і для тебе це не так важливо.А я неначе раба свого кохання,яка буде терпіти це все для того,щоб просто бути поряд.хоч ненадовго...Але зараз таке враження нібито я падаю в прірву і навіть не можу покликати на допомогу.Щось замкнулося в мені і тягне камнем вниз...Чекаю на допомогу...