Якщо відверто, я дуже прискіпливо знайомився з історією УНР - Української держави- УНР. На превеликий сум можу сказати, що отой відтинок в пів-року, коли був Другий Гетьманат, самий продуктивний для змагань української державності 1918-22р. Практично, було відроджено економіку України. Звісна річ, завдяки німцям. Але ж хто тільки проти того гетьмана не бився, - і денікінці, і більшовики, і отамани Петлюри. Поперли німці з України після своєї "революції", пішов за водою і Гетьманат....

Якщо по-серйозному, то це болісно має сприйматися саме українством - не перестаєш задавати вже давно відійшовшим персоналіям: "Чому ви не знайшли спільної платформи на той час? Потім би розбирались, хто з вас талановитіший"... Але це утопічні, фантастичні претензії до героїв того часу. А для мене це так близько, бо всі діди мої були задіяні в ті буремні роки. А потім час від часу, це виливалось в розмовних претензіях до ще живих на той час сучасників моїх, але й сучасників громадянської і Першої світової... Але то були зовсім інші люди. Сьогодні мені народ видається здрібнілим... Такі думки викликав ти, Геродоте, цим "Монологом Гетьмана"...