Павло Григорович Тичина вмів обходитись з жінками як справжній Дон Жуан, мав містичне розуміння Музики Сфер, співав хлопчиком в церковному хорі, мав в серці Терези християнського Всепрощення, мав пониклі плечі в часи терору 30-х, пішов на повне співробітництво з радвладою і досяг вершин радянської бюрократії, очоливши Верховну Раду УРСР. Навзагал, біографи не називають його Героєм нашого часу... Але Павло Григорович Тичина і є справжній Герой України! Бо коли питання стало про повний утиск української мови через рішення Верховної Ради УРСР - Павло Григорович СКЛАВ добровільно з себе повноваження Голови ВР.
Але що багато балакати...
Прочитайте лише один його вірш:

“1920. ПАЛІТЬ УНІВЕРСАЛИ, ТОПЧІТЬ ДЕКРЕТИ… - ще один антивоєнний заклик, прямо таки анархічний. Закликає знищувати і радянські декрети, і УНРівські універсали.

Паліть універсали, топчіть декрети:
знов порють животи прокляті баґнети!
Проклинайте закони й канцелярський сказ -
Воля! - єдиний хай буде наказ.

Воля! воля! — серце в грудях…
Знов як рабів розпинають на людях.
Знову кайдани, тюрма, й шомполи,
і слово невільне мов з-під поли.

Хто має право примусить людину?
Хто може ніч обернути за днину?
І хто такий мудрий, щоб зразу нас всіх
повісив за правду, єдиний наш гріх?

Паліть універсали, топчіть декрети:
знов порють животи прокляті багнети!
Проклинайте закони й канцелярський сказ -
Воля! - єдиний хай буде наказ.

Заключний вірш у збірці “Плуг” (1920)”

Вірш взято на сайті “Української правди”