Московская трагедия - она ведь не просто московская...
Обидно то, что спустя некоторое время Человечеству уже индиферентны и причины, и последствия трагедий.
А на самом деле - инфекционный процесс разве заканчивается с прекращением освещения события, вызвавшего трагические последствия.
Процитируем Просто Серого о его впечатлении от Москвы после терракта:"38-річний Георгій Петров викладає історію російської літератури у різних вишах.

Він висловлює переконання, що релігії мають нести відповідальність за своїх прихильників. Усі напрямки християнства сьогодні не дали прикладів такої жорстокості, як іслам, тож ісламські лідери мусять відповісти за це. Навіть якщо вони відмежовуються від жорстокості, це значить, що вони не контролюють своє середовище, тож хай не ображаються, коли американці ідуть до Іраку, а росіяни на Кавказ.

— Війну ж на Кавказі почали не чеченці, — заперечую йому я. — Туди ціла армія увійшла російська.

— Солженіцин казав, що з 1991 по 1994 рік не чеченське населення там піддавалося насильству, тому і ввели армію".

Вот всего небольщой фрагмент, в котором, как в капле воды, отражается суть межцивилизационного напряга...