священник Андрей Пинчук из УПЦ МП:

«Сьогодні 32-га річниця хіротонії Блаженнійшого Онуфрія во єпископи.
І сам Господь показав, що все не так як треба в онуфріївській митрополії. Кажуть, що на святковому богослужінні у Лаврі під час того, як Онуфрій причащався, митрополита Питирима Миколаївського повело в бік і він підштовхнув Онуфрія.
На Блаженнійшого, який впевнено і без вагань веде церковний корабель на рифи, вилилася чаша. Що вважається найгіршим, що може статися зі священнослужителем.
До речі, подекують, що то було облачення покійного митрополита Володимира Сабодана. І це облачення, і орлець після пролиття Чаши були запаковані в пакунок і, скоріш за все, як цього і вимагає церковна традиція, будуть знищені у вогні.
Тепер ви розумієте, чого підчас поздоровлення митрополита Онуфрія всі сумні і у рясах, але без святкових облачень, як це було зазвичай».

Соня Кошкина:
«вже після того, як святі дари розподілили по чашам, одна з них перевернулася прямо на Онуфрія.
Всього чаш було десять, халепа сталася з однією, тобто всім – і духовенству і мирянам – вистачило причаститися.
Але народ був в шоці. Особливо сам Онуфрій. Розходилися дуже пригнічені.
Ясно, що релігія і якісь там прикмети – речі несумісні, але знаки – зовсім інша річ.
Вони так просто не трапляються.
Розлити чашу з кров’ю Христа – нічого гіршого бути не може. Та ще й в такий день».

https://www.facebook.com/sonya.koshkina?comment_id=Y29tbWVudDo4NTMyMDEyODkzNTM5MjcyXzU1Nzk2ODk4MjMyOTM0OA%3D%3D

***

Вкратце:
На литургической демонстрации единства УПЦ вокруг своего автокефального (?) лидера в минуту причастия иерархов старенький митрополит Питирим из Николаева оступился и опрокинул Чашу на митр. Онуфрия.

Залитым Кровью оказалось его интронизационное облачение, унаследованное от Владимира Сабодана (точнее, подаренное Онуфрию митрополитом Александром Драбинко).

Не каноны, а «практика церквного судопроизводства» предполагают, что Сам Господь обличает священника, пролившего Чашу (пусть и не по своей непосредственной вине), попуская ему это литургическое ДТП за его тайные грехи.

Синод Зарубежной Церкви 1 декабря 1984 года вынес определение «Об управлении автомобилем священнослужителями».
«В связи с установившейся практикой управления автомобиля священнослужителями, что всегда связано с опасностью причинения невольного увечья или убийства, Синод напоминает священнослужителям, что согласно канонам за каждый невольный значительный грех, как, например, пролитие св. Даров или ненамеренное убийство, полагается епитимья вплоть до лишения права священнослужения. Такие правила установлены потому, что хотя указанные случаи происходят ненамеренно, но всегда попускаются Богом по причине какого-либо другого греха, за что и полагается епитимия».

Синод РПЦЗ увидел аналогию с наказанием священника за пролитие литургической чаши по неосторожности. Священник не виноват, но епископ все равно издает указ о наказании (временное отстранение от служения). Духовник же утешает: восприми это наказание не как несоразмерную кару за секундную непредумышленную оплошность, а как Божий Суд за нечто иное, но тоже твое. Бывает, что Промысл Божий щадит нас, и за грехи, знаемые за собой лишь самим человеком, приводит его к видимому наказанию как бы за нечто совсем другое. Так священники понимают серьезные кары за пролитие чаши.

https://diak-kuraev.livejournal.com/3913778.html