Сьогодні помер Богдан Ступка. Відчуття дивної порожнечі й дикого жалю, якби щось назавжди не встигнуто. Я розумію, чого я не встигла: пожити з почуттям вдячності до цього живого генія за те, що завдяки йому я відкрила для себе зовсім особливий тип фільмів, за атмосферою якіх я дуже скучила. Його акторське мистецство сподобалося мені не одразу, щось насторожувало в його карих очах. Все змінилось з фільмів "Пастка" і "Гріх", там він показав почуття, живіші, ніж у  деякіх людей у житті, і я йому повірила. А зараз його вже немає. Дуже мало часу було, щоб пожити із вдячностю до совремінника і з захватом до його таланту. Зараз ці почуття нікуди не поділись, але коли все це вже у слід, це вже одвічний рефрен людського сліпого серця.