Свiт за очi,свiт за хмари
Ми з тобою наче мари
Будуть,хочеш чи не хочеш,
Нашi днi темнiше ночi.
Сiль та цукор,все змiшалось,
Ми на це i сподiвались,
Розiгнались та й упали -
Недостатньо пильнували...
Стiни й стеля,дiм з трубою
Жити вдвох складнiше вдвое...
Все,що ми робили в лiжку,
То строкатi строки в книжку.
Дощ закiнчився ще вранцi,
Але що,як злива в серцi
Затопила все навколо,
Нам не вийти з цього кола.
Тiльки видно,тiльки чутно,
Це не горе,але смутно.
Наша туга на долонi -
Ми пiд ковдрою в полонi.
I коли поволi зникли,
Це не дивно,ми вже звикли,
Все ж себе не упiймали,
Бо ми привиди,ми мари...

Та нехай вже менi...
А ти лети помiж хмари...