...знаєш... я ніколи не думала, що ти будеш скаржитися на свої проблеми десь публічно, як зараз... можливо тобі від цього просто легше. насправді, легше істотно від того, що все виплеснеш. нехай у хвилі мережі Інтернет. сьогодні ввечері тобі тут набагато краще...ти тільки що встала з ліжка, тебе трусить. мабуть, тобі пагано... щойно закинулася заспокійливим. вперше в житті. люба, давай я зроблю тобі чаю...?
все одно майже нікому немає до того діла.
..Я НЕНАВИДЖУ.....ТИ ЧУЄШ, Я НЕНАВИДЖУ...ТИ НЕНАВИДИШ.
я обожнюю своє життя. твоє життя. і ,ти чуєш, слхай мене (!!) мені срати з американського хмарочоса на вас всіх!!!
ти дуже спокійна і урівноважена людина. чи не так?
тобі завжди було плювати на тих, хто отрюює твоє Буття сірководнем (чи ще якимись газоподібними викидами людської свідомості). пакосної, деградованої та нікчемної.
коли у людини комплекси, а той гірше - сила силенна комплексів, то вона вважає, що всі навколо неповноцінні та нерозумні, а вона одна єдина - Його Величність. поклоняймося ж.
і, до речі, ніякої власної думки навіть в голові бути не може. у нас же ж демократія, шановні.
правда, дуже розумно?
Ви, такі люди, просто жити не можуть без конфліктів... Ви п"єте із інших кров і для Вас то є незамінна стала. Ви в мене вже поперек горла, любі!
..і тепер в мене спрацював рефлекс блювання. цілком природний, високоестетичний та глобальнофункціональний.
(вибач, але я вже більше так не можу...доведеться тобі терпіти і визнати, що або ти зараз виблюєш усе, або воно тебе за собою потягне)
яка зараза.
ти зараз втрачаєш останні краплі здорового глузду... у тебе паморочиться в голові і екран вже десь далеко...
і, ти знаєш, я визнаю........ я не можу тобі допомогти - ти не можеш мені допомогти.
ти не знаєш, що робити. у тебе істерика. зупинись. ти не можеш вже зупинитися...я не можу зупинитися.... ти розумієш...?
як же я хочу, щоб з мого життя назавжди зникли деякі люди. НАЗАВЖДИ! валіть звідси.... провалюйте....
мені набридло, огидло, мене вже нудить, вивертає, трясе, лихоманить...
мені вже давно мерзотно.
мені дуже-дуже погано, люба....
я перетворююсь на кусок пластеліну кольору дитячої несподіваності...
тебе все задовбало... ти хочеш це все знищити....
Та хай Ви засунете всю свою неповноцінність собі в зад. З мене годі.
надобраніч.