Їх було двоє. Один з короткою стрижкою, а інший мав довге волосся. Молодший задумався, дивлячись у вікно, а жевріння сигарети відбивалось у його темно-карих очах, які ніколи не показували його почуттів. Раптом зазвучав голос старшого. Це був голос дорослого мужчини, басовий, що декого навіть заставляв здригнутись.
- Ти мій брат. Подумай що ти робиш. Я б навіть хотів мати племінників.
-До чого тут це? Тим більше я тим особливо не переймаюсь. - відповів молодший все ж невідриваючи задумливого погляду від вікна.
А за вікном йшов сніг, мела завірюха. Стояла ніч. Молодший знову затягнув чергову порцію нікотину і смол собі в легені. А на думці в нього було одне. Коли ж ця зима закінчиться? Він знав, що коли закінчиться, він відпустить весь біль і розчарування в минуле.
-Навіщо ти це зробив?-сказав старший, вхопивши його за ліву руку.
-Були причини. Ти знаєш які.- сказав молодший вириваючи руку із рук старшого.
Кароокий викинув недогарок в попільничку і поліз у внутрішню кишеню за наступною цигаркою. Прикурюючи, вогонь ясно освітив те, що було на запясті лівої руки. А саме свіжий глибокий рубець.
-До речі... - сказав молодший. - Дякую що врятував мене.
-Ти ж мій брат, якби міг я б тобі набив морду.-відповів той.
Молодший знав, що коли загоїться рубець, пропадуть всі відчуття і пройде ця зима... Ця довга ненависна, сповнена смерті і почуттів зима...