Ольга Лень
Десь степами Ростовщини вже півстоліття блукає "Летючий гумнітарний конвой"... Видимим він робиться тільки на сході сонця - несподівано виринає то там, то тут в сірому ранку. Біла фарба облупилася, потемніла, подекуди з-під неї проглядає щось кольору брудного хакі. Тенти прорвалися і звідти визирають зіржавілі дула гармат. Інколи він зупиняється, і тоді з кабін вантажівок вилазять скелети, тіьки по білим шортам яких можна вгадати десантників Таманської дивізії.
Українські селяни Краснодарського краю вважають, що побачити той конвой - то прокляття. Якщо людина затримає на ньому погляд більше хвилини, то робиться ватником і її сім діб треба відгодовувати наваристим борщем і свіжим пивом, аби повернути до людської подоби.