Faina Kaplan
15 год · Відредаговане ·



Якби мене, сцикливу і нервну людину, призвали в зону АТО воювать, я б агонізувала всцикаючись і не знaла б шо робить. З іншого боку, вмерти од туберкульоза в тюрьмі чи незабаром після виходу з неї не меньше як 80% шанса. Все-таки в АТО шанси вижить більші. Я би, всцикаючись, пішла в АТО (А може і нє, не знаю.) Якби я вижила, перше шо б я зробила, я б хотіла зігнать свою злість на людях, через яких виникла загроза моєму життю і здоровю. Хуйло далеко, а мені нада хтось близько. Тому б я не втрималася б од того шоб не открить з носаря двері в хату граждан звільнених територій, наставить на них автомат і спитать, шо бляді, пенсії захотіли 2000$, уєбани слабомозглі, хоча понімаю сугубо мозгом, шо це неправильно і неблагородно..

Но це позиція неблагородної сцикливої, переляканої людини як я. Сподіваюсь, шо наші пацани не такі нервні.

Потім би я схотіла вбить всих гандонів в Україні, шо виявились на зарплаті в КГБ.

Потім би я запила.

Я, канєшно, сидю на теплій перині дуже далеко від АТО, но це не заважає мені почуватися безполєзним нервним сциклом. Сподіваюся, шо тобі тоже нічо не заважає почуватися безполєзним нервним сциклом, якшо ти не в зоні АТО.

Якшо же ти в зоні АТО і тобі трохи скрасе перебування там цей факт, шо ми почyваємося поряд з тобой слабонервним незначительним безполезним сциклом, то от він, цей факт.