Оксана Забужко:
Другий день не відпускає почуття відрази - як від прорваного велетенського гнійника.
Похмурі обличчя десятків тисяч киян, що йдуть сьогодні на Майдан. Несуть квіти.
- Гвоздики всі ще рано розкупили, - одразу каже нам на Бессарабці квіткарка, тільки-но підходимо. - Візьміть рози, я вам чорну лєнточку пов'яжу.
Ось він, меморіал, - на Інститутській. Чесний і вбогий: складена вручну імпровізована стіна, море свічок і море квітів. Портретів немає. Зате є щільна, похмура юрба, в якій сунути сюди від Хмельницького - крок по кроку - доводиться мало не годину. Повз велетенські банери з Юлями - схоже, їх навіть побільшало. А може, це тільки після вчорашнього так здається.
- Друзі, - долинає зі сцени жалібний голос ведучого, - весь час надходять пропозиції обговорити, хто має, хто не має бути президентом, - я вас прошу, НУ ДАВАЙТЕ ХОЧ СЬОГОДНІ НЕ БУДЕМО, ТРАУР ЖЕ!
- Ага, - хрипить за спиною чоловічий голос, - а вчора, значить, можна було?..
Так, учора - це було сильно. З такою жадібною поспішністю рвонутись тут-таки, не відходячи від каси, тараном по несхололих гробах, розпихаючи їх кортежами-літаками-мерседесами, перетворювати найбільше в Європі 21-го століття МАСОВЕ ВБИВСТВО ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ на передвиборче шоу - це було круто. Навіть крутіше, ніж у Росії - "празднічний огоньок" після волгоградських вибухів. Хоча почерк той самий.
А потім ще й бахнули фейєрверком (!) - там, де ще день тому цей самий звук означав смерть і руїну.
Так-і-не-звільнені й далі сиділи по тюрмах, поранені вмирали по лікарнях, організатори масакри десь організовували собі нове життя - про них за цілий день так і не згадали, дали час ушитися... Про те, як почувалися матері жертв, думати не хочеться.
Одне принесло вчора полегкість: це, коли під час отого фейєрверку пустився дощ. Такий тихий, плакучий дощик, що потім невгавав до світанку. Ніби сама природа, ображена масштабом блюзнірства, взялася змити з відкритої народної рани той "святковий" у неї плювок. Очистити Київ - і разом із нами оплакати загиблих.
Простіть, хлопці. Простіть, наші світлі й безповоротні, - ті, на кого Україна так трагічно збідніла. І, будь ласка, - не відпускайте, тримайте далі над Україною свою Небесну Варту. Моліть Бога за нас усіх.