От дивно так. Живеш собі та й живеш. Звично так живеш. Чомусь тішишся, за чимось сумуєш, щось собі плануєш, в чомусь докоряєш. Але по суті нічого не змінюєш.

А потім одного дня прокидаєшся і ніби - клац! - дивишся на світ іншими очима. Все ніби так, але й не так. Бо ти прокинулася іншою. Щасливою, впевненою, активною )))

Так і в мене. Жила я собі та й жила. Навіть трохи подепресувала. А потім... просто почала виходити вранці на подвір"я і робити коротку зарядку у перших ранкових променях, дихати свіжим повітрям, заряджатися енергією нового дня.

... просто почала повторювати італійську. І для себе, і для роботи. І здається, що Італія ось вона, тут, поруч, просто в мені )))

...просто не зреагувала на мамині не дуже задоволені слова, що мені ще рано гнатися за сетрою (вона зараз саме чекає на другого). Я її люблю, але більше не залежу від її бажань і думок. Я сама можу вирішити, коли захочу друге сонечко. І мене вже не стримує ні вік, ні незакінчене навчання, ні будь-що інше )))

...просто зв"язала на замовлення стрінги, отримала за них винагороду і дуже схвальні відгуки. Знаєте, це чудово піднімає самооцінку )))

...просто вирішила зайнятися своїм здоров"ям, стан якого впливає на надто багато речей у теперішньому і майбутньому.

... просто у мене знову купа ідей в голові, є бажанні їх втілювати в життя, а руки так творчо-приємно сверблять )))

ПРОСТО Я ЗМІНИЛАСЯ )))

Змінила те, що можна, і прийняла те, що змінам не підлягає.

І я люблю своє життя. І хочу, щоби воно було яскраве і цікаве, таке, яким Я його захочу зробити )))

І я знаю, що все буде саме так!

[показать]

А чому?

Можливо, просто прийшов час для цих змін.

Можливо, на мене позитивно вплинула Astragarda з її подекуди різкими, проте справедливими роздумами про слабких і сильних людей та їх життя.

А можливо, якусь роль зіграв і фільм "Чорнильне серце", одна з основних ідей якого - все можна змінити, переписати так, як того бажаєш ти ))

Та й, зрештою, чи важливі причини, якщо головне - результат? )))