Это цитата сообщения Плерома Оригинальное сообщение
Настроение - о! все впорядке. А то так на душе стало не хорошо: вроде ж сегодня такой праздник, ровно в 16:38 на территории Украины начинается Солнцестояние, надо праздновать, а тут опа - сайт заглючил...Ну теперяче все ОК! Что касается меня лично, то я люблю всех богов вместе с Единым Отцом Вседержителем и Сыном Его Иисусом Христом. Вконце -концов, они же все родственники, все мои дедушки и бабушки с древних времен, с разных миров, галактик, планет, звезд, а родственников надо любить... Ну бывает, ссорятся...Ну че мы будем влазить в их разборки, правда ж?...нам бы со своими - разобраться... Они, все боги, тоже любят Иисуса Христа, они ж там все дружат и друг-дружке - родня, и, "кстати о птичках", собираются все вместе спутиться на землю и всем дать втык за все хорошее. Поэтому в сегодняшний день надо Любить, а особенно природу, людей, богов...Солнце, ну и обязательно котов и собак. Собака - это символ Симаргла... Симаргл - крлылатый огненный пес на страже Дома-Мироздания, символ Солнца-огня. Ну а кот, ну господа, я даже и не берусь комментировать, все и так вкурсе - кто есть - Кот. А посему ровно в 16:38 открываем Шампанское! УРА!
...Бог палючого сонця, уособлення полум’яної сили, що надихає воїнів до битви, запалює серця хоробрих лицарів жадобою до перемоги. На думку деяких дослідників, Семиярило — це літописний Симаргл (від сім і яр — це дослівно "семипристрасний"). Український мовознавець Памва Беринда (XVII ст.) пояснив Сим як слава, достойність, досконалість...
...Найбільша сила Сонця виявляється в середині літа, коли сонце не тільки гріє землю своїм життєдайним промінням, але й спалює, сушить рослинність. Така властивість сонячного вогню в давні часи отримала назву руян, руйнии — палкий, гарячий, пристрасний. Його символом вважали темно-червоний, багряний колір.
Звідси назва балто-слов’янського бога Руєвита, тотожного нашому Семиярилу. Як писав Саксон Граматик, на острові Руяні було три храми, один з яких присвячувався Руєвиту-Семиярилу. Тут була статуя цього божества з сімома лицями під одним шлемом, на поясі ж висіло сім мечів. Сім облич бога означало сім літніх місяців, коли найбільше проявляється родюча сила сонця. У другому храмі було зображення бога Поренута, якого вважають антиподом Руєвита та який має п’ять облич (символ п’яти зимових місяців), але вже без мечів. Подібну символіку зображення богів мали й греки, і римляни: Геліос і Серапіс зображалися із сімома (7 днів тижня) або дванадцятьма (12 місяців року) променями навколо голови.
...Традиція святкування цього дня сягає корінням у часи, коли Сонце вважалося божеством. З культом цього небесного тіла пов'язано безліч обрядів і ритуалів, які перегукуються з традиціями святкування Дня зимового сонцестояння.
У кельтів з цим днем пов'язано чимало повір'їв про те, що в День літнього сонцестояння все нечисте має особливу силу. Оскільки нечисть прийнято відганяти вогнем, у цей день всі святкові заходи проводяться в основному навколо багаття або ритуального вогню.
При цьому люди приносять на свято багато зелені і квітів, які символізують початок нового життя, народження любові і шлюбу.
У шотландців є своя традиція, пов'язана з Днем літнього сонцестояння. Вони котять із гори обвиті соломою та запалені колеса. Часто при цьому проводяться і ворожіння. Багато народів вірило, що в ніч перед сонцестоянням потрібно шукати в лісі квітучу папороть.
В Україні люди вважали, що той, хто знайде цвіт папороті, стане багатим і щасливим.
До дня літнього сонцестояння належить і одне з головних слов'янських свят — день Івана Купала. Свято Івана Купала відзначають у багатьох слов'янських країнах. У Литві він відомий як Ладо, в Польщі — як Соботки, в Україні – Купала, або Купайло. Проте, через відставання юліанського календаря від григоріанського, Івана Купала стали святкувати лише через два тижні після сонцестояння (6-7 липня).
До традицій Купайла відносяться такі обряди, як збір цілющих трав, запалювання вогнів, купання або обливання водою, ворожіння, святкове частування.
Крім цього, до наших днів дійшов ще один обряд — у цю ніч незаміжні дівчата повинні сплести вінки і, вставивши в них запалені свічі, спустити на воду. В деяких регіонах водилося, щоб потенційні наречені збиралися нижче за течією і намагалися виловити вінок своєї майбутньої дружини. В деяких регіонах доля дівчини передрікалася за «поведінкою» віночка.
иллюстрации: Крыжановский Виктор (Солнцеслав)
