Давно померли мама й тато,
Лише стоїть хатинка край села.
Я часто їду до тієї хати
По тій дорозі йду, що мама йшла.

Тріпоче серце й невгамовний біль…
Дитинства пройдено дорогу,
Як жаль, та лиш тепер
Ти розумієш батьківську тривогу.

Село неначе все завмерло
Стоїть у тиші лісовій,
Лиш дзвін церковний долітає,
Ятрить він душу - передзвін!

Садок великий біля хати,
Старі вже яблуні в саду
І ті горіхи, що садила мати,
Біля воріт стоять, як на посту.

І смуток серце розриває,
За ті всі прожиті літа,
І лиш одна стежинка в серці
До хати, що не має вороття….
[640x480]