Упереміш з дощем
Каву осінню ковтаю.
Замість цукерок – щем
Цього тремкого ра́ю.
Дихаю і боюсь
Видихнути сильніше,
Щоб не почавсь листопад.
Хай жовтизна ще тішить…
Очі, здається, й ті
Кольором осені стали,
Світло ввібрали і сум,
З вітром перемішались.
Кава сильно гірчить,
Цукор вже ні до чого…
Осінь колотить у ній
Порцію щему тремкого
[699x466]