А по-під хату барвінОчок,
моєї пам"яті віночок.
Зелений літом і зимою,
і я з ним чуюсь молодою.
Як тільки ранок - він синіє,
зимою поститься, говіє,
весна прийде - повзе щосили
у тихий затінок калини.
А літом розкошУє, пнеться
на тин і звідти нам сміється.
Чотири пелюстки й тичинка -
моєї пам"яті краплинка.
Він квітне на столах весільних,
в букетах обрядових, стильних,
на Маковія і на Спаса,
і чорних кОсах до поЯса.
А ще сумує на горбочку,
цвіте у вічнім холодочку,
охороняє сон спочИлих
і додає живущим сили.
Маленька квіточка яскрава,
моєї пам"яті заграва.
Вона до мене повернулась
немов би мама посміхнулась.
А доторкнуся - сум і спокій
по-під паркан ліг синьоокий.
Життя складне, життя просте -
барвінок пам"яті росте.
[492x360]