Після свого торжествeнного входу в Єрусалим Христос , якого народ зустрів як Царя Іудейського, як Царя, який щодня творить чудеса, приймає знедолених, сліпих, кривих, прокажених, біснуватих…- зцілює та невидимою силою підтримує всіх щиро бажаючих і віруючих в Нього…А останнє диво- чотиридневний Лазар…-ось він живий, йде з народом , його воскресив сам Цар!... Народу, який вже втомився в очікуваннях справжнього царя, який подарує йому гідне життя, життя вільне від римського кесаря,( в ті часи було багато лже-царів, які в пустелі збирали зграйку вояків, щоб звільнити вічну країну від влади Риму, але щоразу такі спроби закінчувалися поразкою, бо силою незавжди все зробиш)… життя нове, про яке писали Пророки!...Хіба Христос не показав, що він саме такий!....Так думали люди … Їм так хотілося того самого нового…Але Христос зайшов в Єрусалим зі словами «Моє Царство не від світу цього…», але від якого світу тоді??? Коли саме тут і зараз панує свавілля, і безлад, життя нічого не коштує, зрада і обман всюди… Саме про це і почав вчити Христос в домі «Отця свого», в храмі , де люди слухали його проповіді і невидимим духом наповнювалося їх життя…
Фарисеї та саддукеї, митарі та старійшини іудейські не могли спокійно на таке дивитися…Саме слово «фарисеї» означає «відокремлені» в значенні, звичайно, кращої або вибраної частини юдейського народу, справжніх охоронців усіх істинних релігійно-національних традицій. Фарисеї вірили в безсмертя душі, у вічну нагороду, праведних, в існування ангелів і демонів. Одначе до цих істин додавалися і помилки і, передусім, неправильне вчення про майбутнього Месію, якого вони уявляли в образі войовничого монарха-переможця: він звільнить від влади поганів, закладе підвалини майбутньому Божому царству на землі та прожене звідти грішників. Єдиними справжніми спадкоємцями цього Царства фарисеї вважали себе.
Противниками фарисеїв були саддукеї. Саддукеї більше нагадували політичну партію, ніж релігійних людей . Вживаючи сучасну термінологію, її можна було б назвати ліберальною партією. Вони вважали безглуздим звеличуватися перевагами юдейського народу, як вибраного Богом. Казали, що треба допустити й признати, що перший народ у світі — римляни і що єдина справжня цивілізація — це цивілізація грецько-римська. Якщо пристати на такий погляд, то можна буде, вони сподівалися, уникнути багатьох тяжких ускладнень. Через це основне твердження саддукеї прийшли до вільнішого — «ліберальнішого» тлумачення Святого Письма. Вони допускали узгодження різних місць Біблії з ученням грецьких філософів. Такі зіставлення приводили їх нерідко до того, що в їх висвітленні св. книги єврейського народу ставали новою формою вираження міфів і легенд, які зустрічалися й в інших народів.Зрозуміло, що вчення саддукеїв повинно було корінним чином відрізнятися від вчення фарисеїв: саддукеї визнавали тільки писаний закон і відкидали перекази, заперечували існування ангелів і демонів, воскресіння мертвих, а, можливо, також і загробне життя й поклоніння, не вірили в Промисел Божий, будучи взагалі, врешті-решт, свідомими чи несвідомими матеріалістами.
За своїм складом партія саддукеїв охоплювала представників керівної юдейської аристократії. Первосвященики, які займали вище становище в синедріоні, були саддукеями…
І ось посланники синедріону звернулися до Христа з питанням , яке їх дуже хвилювало… першими були фарисеї...Податок, який сплачували кесарю, являв собою "подушний"(на кожну живу душу) податок, який сплачувався кесарю з кожної людини в розмірі одного динарія в рік. Кожний чоловік віком з 14 до 65 років та жінки –з 12 до 65 років повинні були платити його…Саме цей податок викликав багато суперечок і був причиною повстань…фанатики –фарисеї вважали, що у них один Бог і платити податок комусь іншому –це значить порушувати закон…це було дуже принципове питання… От і звернулися до Христа з питанням чи можна платити податок кесарю??? На що Христос попросив показати динарій, який в древньому світі був символом царської влади, і на якому була чеканка кесаря і сказав ті самі відомі нам слова Кесарю кесареве, Богу Богове... Посланці намагались впіймати Христа в неправильній відповіді, якби він сказав, що податок платити нетреба(тим самим підтримавши стомлений платою цього податку народ), то на нього можна сміливо донести до Понтія Пілата за спробу непідкорятися кесарю…за що можна арештувати цього «нового царя»…Якби відповідь була протилежною, що податок платити треба, то це відштовхнуло би народ від нього і тоді який же він Цар без народу, роби з ним що хочеш..…Тому відповід Христа повністю перевернула всі очікування посланців синедріону…
Тепер саддукеї вирішують задати спокусливе питання цареві. Саддукеїв було небагато, але вони представляли саму багату частину ізраєлитян... В законах мойсея було записано, що якщо чоловік помирав бездітним, то його брат повинен одружитися з дружиною, щоб продовжити рід брата..і саддукеї вважали цей закон важливим…Саддукеї на відміну від фарисеїв не вірили в пришестя нового месії, бо це повністю порушувало їх гарний матеріальний стан. Становище в суспільстві і взагалі про це не писалося в Законі Мойсея, бо книги Пророків (де йшлося про пришестя нового Царя) вони не признавали….І ось саддукеї звернулись до Ісуса з питанням. Хто ж буде на небесах чоловіком жінки, яка була по черзі заміжня за сіма братами… Вони вважали, що таке питання доведе абсурдність віри в воскресіння після смерті … На це питанна Ісус відповів , що не треба вимірювати життя на небі з точки зору нашого знання про життя в цьому світі-на землі… Життя на небесах зовсім інше, тому, що і люди там будуть іншими…мам ніхто не одружується... Так як саддукеї не вірили в воскресіння мертвих. І вірили тільки в закон Моїсеє, то Ісус відповів їм словами Мойсея «"Я Бог отца твоего, Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова" (Исх. 3,6), а чи можна уявити собі , щоби Бог був богом мертвих, тобто для Бога всі живі, і воскресіння тіла обов’язково буде……Законники високо оцінили відповідь Іісуса....Але чи заспокоїли слова Іісуса стірійшин та первосвященників!?...Іісус повстав проти цілого натовпу релігіостиків…. Він прямо сказав їм: "Ви знаєто, що кожний з вас помиляється". Фарисеям Він говорив, що релігія не заключається в зовнішньому виконанні законів. Саддукеям Він сказав, що релігія неховається в людській філософії, мудрствованні, яким вони намагаються пов»язатися тільки з теперішнім життям...Патріотам -ассеям Він говорив: "повірте, суть релігії не в географічному місцезнаходженні". А зилотам-активістам говорив,що релігія не заключаєтся в соціальній активності….Христос учив просто : "Царство Моє всередині людини"....
Страсний тиждень тільки починається.......
І учив Христос народ, говорив до них притчами... А чи розуміли тоді і чи зараз ми проникаємо у глибину того істиного вчення..!?
Притча про мудрих і нерозумних дів
Десять дів побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П'ять з них, узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. А коли забаривсь молодий, то всі стомилися чекати,задрімали й поснули. А опівночі крик почули: "Ось молодий, — виходьте назустріч!" Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої запалити хотіли, але у нерозумних дів олива вся вигоріла, і мовили вони до мудрих : "Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть". Мудрі ж відповіли та сказали: "Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі". І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, — і замкнені двері були. А потім прийшла й решта дів і казала: "Пане, пане, — відчини нам!" Він же відповів : "Поправді кажу вам. — не знаю я вас!"
Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
Притча про сіяча
"Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, — і
пташки налетіли, та їх повидзьббували. Другі ж упали на грунт кам'янистий, де
не мали багато землі, — і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як
сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.А інші попадали в терен, — і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю — зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!" …. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його... це те, що посіяне
понад дорогою. А посіяне на кам'янистому грунті, — це той, хто слухає слово, і
з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний;
коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокутується. А
між терен посіяне, — це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та невпинне бажання быгти по життю за наживою та багатством заглушують слово, — і воно зостається без плоду.
А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає
один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро".
Олексій Тиранов Ангел, який відганяє злого духа, в боротьбі за душу...
Притча про немилосердного боржника
…Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з
своїми рабами. Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен
був десять тисяч талантів. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати
його, і його дружину та діти, і все, що він мав, — і заплатити. Тоді раб той
упав до ніг, і вклонявся йому та благав: "Потерпи мені, — я віддам тобі все!" І
змилосердився пан над рабом тилі, — і звільнив його, і простив йому борг. А як
вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому
сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, бо ти винен!" А товариш його впав у ноги йому, і благав ного, кажучи: "Потерпи мені, — і я піддам тобі!" Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, — аж поки він боргу не верне. Як побачили ж товариші ного те, що
сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.
То ще пан його кличе його, та й говорить до нього: "Рабе лукавий, — я простив
був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись
над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?"… І прогнівався пан
його, . і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.
Так само й Бог учинить із нами, коли кожен із нас не простить своєму братові всіх його провин та образ...
Притча про слухняного й неслухняного сина
…
Адже обом групам людей кинутий клич у виноградник. І тут образно зливається клич Івана Хрестителя з раннім викликом Отця через пророків.Первосвященики, старійшини та юдейські верховоди, як відомо, були людьми релігійними і відкликнулися на заклик Івана Предтечі, але за ним не пішли (у виноградник не пішли).І навпаки, митарі та блудники спершу відмовилися іти за Іваном Предтечею, але потім передумали й таки пішли за ним, бо якраз вони пішли слідом за Іваном Хрестителем (Предтечею).Через те й сказав Ісус, що митники та блудники йдуть у Боже Царство попереду Його улюблених учнів. А релігійним вождям Ізраїлю (первосвященикам, старійшинам та іншим юдейським верховодам) не бачити Царства Божого, їм туди вхід заборонений, бо вони не визнають вчення Ісуса Христа й виступають проти Нього, змовляючись як Його згубити.
Притча про блудною сина
…У одного чоловіка було два сини. І молодший із них сказав
батькові: "Дай мені, батьку, належну частину маєтку!" І той поділив поміж ними
маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого
краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив,
настав голод великий у тім краї, — і він став бідувати. І пішов він тоді і
пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти
свиней. І хотілося йому їсти хоч тої їжі, що їли їх свині, та
ніхто не давав і її йому. Тоді він спам'ятався й сказав: "Скільки в батька мого
наймитів мають хліба, а я отут з голоду гину! Піду я до
батька свого, та й скажу йому: "Прогрішився я, отче, против неба та супроти
тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх
наймитів" ... І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він був ще далеко,
батько вгледів його, і побіг він, і кинувсь обіймати сина свого.І мовив до нього син: "Прогрішився я, отче, против неба та супроти
тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм" ... А батько рабам своїм каже:
"Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку
йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, — будемо їсти
й радіти, бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!" І
почали веселитись вони. "А син старший його був на полі. І коли він ішов й
наближався до дому, почув музики та танці. І покликав однбго зо слуг, та й
спитав: "Що це таке?" А той каже йому: "То вернувся твій брат, і твій батько
звелів заколоти теля відгодоване, — бож здоровим його він прийняв". І
розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити
його. А той відповів і до батька сказав: "Ото, стільки років служу я тобі, і
ніколи наказу твого не порушив, — ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із
приятелями своїми потішився я ... Коли ж син твій вернувся, що проїв та прогуляв твій
маєток із блудницями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодоване" ... І
сказав батько йому: "Ти завжди зі мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись та
тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!...
Рембрандт Поверненя блудного сина, 1662рік
Санкт-Петербург Державний Ермітаж