27 серпня - мав їхати до Києва на цілий рік на навчання...

16:40 Виходжу з дому з речами, спускаюся внз, чекаю таксі
16:45 Чути грім... Помічаю дим, розумію, що щось горить... Дзвоню товаришу, він працює на "Базі-40"(не та що горить, за 15 км, але сполучена з нею підземними тонелями) водієм. ВІн мені повідомляє, що горять склади боєприпасів у Лозовій, що залізничний рух перекрито, і що я на Київ аж ніяк не потраплю...
16:50 Повернтаюся додому, мамця налякана, бо вже чути вибухи середньої сили. Заходжу в локальну мережу. Північний район міста евакуюють (я живу в південному), кажуть, щоб евакуювалися і жителі південного. Початок паніки в мережі і на вулиці...
17:00 Дзвоню батькам друзяки: вони кажуть, що поки що горять міни, вогонь не добрався до ракет, але якщо добереться - будуть евакуйовувати все місто.
17:05-17:20 Спостерігаю за вибухами з вікна. Видно, як вилітають з диму іскорки з хвостами, певно, що ракети, але дуже схоже, що сигнальні, бо не вибухають.
17:22 Перший сильний вибух. Апокаліптичне видовище: величезна куля вогню, яка потім перетворюється на гриб. Точнісінько такий, як ядерний. Звук вибуху одночасно з ударом вибухової хилі по шибках.
17:25 Виходимо з під"їзду з мамцею і речами. Йдемо на захід. У небі довга хмара чорного диму, але тягне її не в наш бік, а на схід.
17: 40 Батьки друзяки носять речі в машину. Ми йдемо далі й далі, лунає кілька сильних вибухів, люди й машини рухаються на схід і на південь, всі перелякані...
18:00 У мамці починається істерика. Без особливих зусиль заспокоюю її, продовжуємо рух.
18:00 - 20:00 Вийшли за межі міста, починає темніти. Вибухів не чути. Весь час віддзвонюються друзі, один з них (Антоніо) повідомляє мені, що у Лозовій різко підвищився рівень радіації. Не кажучи мамці, міркую: вибухи припинились, якщо радіація дійсно була, то я вже свою дозу отримав. Питання радіації непокоїть мене і досі. Досі жодних даних. Антоніо ніколи не відрізнявся правдивістю, швидше навіть навпаки, за ним закріпилася репутація брехуна й обманщика. Міг передати інформацію з неперевіреного джерела, міг сам вигадати, міг просто згустити фарби...
20:20 Виходимо на автомобільну дорогу, що веде на південь. На південь машин їде всього вдвічі більше, ніж у місто. Вибухів не чути, лише видно спалахи, бо вже стемніло. Так як йти нам немає куди, а до залізничної станції, до якої я розрахував дійти, ми вже не дійдемо, бо ж я не сам. Вирішуємо по цій дорозі повернутися у бік міста, де городи, і де є курінь тих, хто ці городи охороняє, там і пересидіти ніч. У нас там теж колись був город, і теж доводилося охороняти.
21:00 Знайомимося з дачниками: двоє літніх дядьків. Годину з ними теревенимо про ситуацію. Нарешті всіх обдзвонюю: мережа трохи розвантажилася. Найстрашніше позаду, найцікавіше попереду...
22:00 Я наполягаю на поверненні додому. Вибухи не припиняються, середньої сили але досить глухі. На мою думку, вибухало у приміщенні або ж під землею.
23:30 Дійшли додому. Звуки вибухів вже зовсім не лякають. Завантажую відео, зняте одним хлопцем за 3-4 км від епіцентру (див. фото)
00:00-01:00 Читаю новини в інтернеті та повідомлення в мережі. Надто суперечливі думки, в мережі всі поділилися на оптимістів, пессимістів та пофігістів. Я відношу себе до останніх.
01:30 Після довгого спілкування в асі - засинаю...
10:00 Прокидаюся. Вибухи ледве чути. За чутками, Єхануров, Юля. Ющенк, Турчинов - всі тут... В мережі новина: ще не вибухнула одна велика підводна торпеда, що лежить під землею, і всі ці розумні голови зібралися, і вирішують, чи варто підірвати її навмисне. По радіо оголосили прохання всіх повиходити з дому, чекати два сильних вибухи. Мамця з сестрою тікають на вулицю, я залишаюся удома, вмикаю гучно музику, мені весело...
Багато людей повиходило на вулицю, у кіоску з хлібом - черга...
15:30 Дзвонить друзяка-однокімнатник з Києва: мене вже поселили в гуртожиток (хоча зазвичай ця процедура висотує дуже багато часу і нервів). Що ж, я у виграші... Ще кілька днів можна побути удома...
16:30 Мамця їде до Харкова. За півгодини - моя електричка. Спочатку їду до тата, потім на Київ.
17:00 Вийшов з дому. Дзвонить мамця з вокзалу: моя електричка тепер ходить не з Лозової, а з іншої станції. До неї 10 км. Повертаюся додому.
20:00 Сестра умовляє мене зібратися, її хлопець згоден відвезти мене на ту станцію. Дякую, ні. Удома краще, ніж у тата.Сяду й напишу розлогий запис в лі.ру. Час у мене ще є ;)
В колонках играет: The doors - 01 Break On Through (To The Other Side)
Текущее настроение:

LI 5.09.15
[640x480]