саме в цю хвилину в обіймах вечірньої втоми... монітор... багато-багато роботи.... думки, що мадрують десь там за гранню...
ще й місяця не пройшло, а так все кардинально змінилось.... сама навіть пмічаю ці зміни...
надто багато сил...
мабуть, досі ображена... та нічого - час лікує, і прийде день, коли все буде позаду...
розуміння того, що тебе оточують чудові люди приходить повільно....

Я так обожнюю своб сестру, так хочеться зробити для неї щось прекрасне.... *а якщо ти все таки це прочитаєш - то знай, я тебе кохаю*
друзі завжди поряд....
намагаюсь робити правильний вибір в житті... фортуна?! скоріше подорослішала... відійшла від наївних дитячих мрій...

ЗИ а все було чудово... мабуть о той момент, коли на схилах дніпра в неділю ми бачили бірюзове небо... й цілувалися під першими краплинками дощу... по коліна в грязюці, замерши як два цуцики.... але чорт, це було надзвичайно!
мабуть... мені просто не вистачало в житті такої примітивної романтики)))