аррр....намагаюсь побудувати нормальні стосунки... хто ж до цього казав, що це складно, так складно?!
ммм... життя... воно проходить поряд.. але тепер, коли в цьому житті з"являється ще хтось, кому так необхідно довіряти й бути поряд...
дивно.. ми розмовляємо.. так, саме розмовляєм! чорт!!! це так не звично...
хочу бачити його щодня.. хочу знати все про його пари та те, як пройшов день.. про його роботу, хоча нічого не розумію.. анічогісінько...рр...
приємно дивитись з ним на повний місяць.. життя ніби проходить поряд, а ми тут, майже на вершині світу..
чорт! нормальні стосунки... набагото простіше було б... але ні. Я не хочу його відпускати, із кимось ділити... і сама помічаю в себе думки, що мені байдуже щодо інших...
відданість.. закоханість... очікування його смс...
побажання доброго ранку, чи солодких снів...
мені подобається, що коли він мене слухає, то дивиться у вічі.. що так ніжно тримає за руку... що СЛУХАЄ мене, нічогісінько не розуміючи в метафізиці, гендері та діалектичному матеріалізмі..
аррр.. классний. дуже. МІЙ... перші спалахи ревнощів.. та поки тримаю себе в руках...
Переживання... Й чортова хвороба, через яку кілька днів не бачились...
аррр... мені тебе так не вистачає...
це все гормони, це все весна...
сумую...дуже.... трошки пройде часу і все буде гаразд...
нічого...
я дочекаюсь - обіцяю....
мяфф)))