колись мені казали що я особлива, чудова і неперевершена.. що заради мене дістануть зірку з неба і пройдуть пішки через увесь світ... а потім трахнули на батьківському ліжку, серед мотлоху власних стереотипів...

колись мені казали, що все буде гаразд, і він зрозуміє і повернется... однак в той час він ібав якусь бабу, яка навіть завагітніла..

колись мені казали, що я єдина і неповторна. знову. а потім, заламвши віру в себе, і змусивши благати про кохання, поставили на коліна...і сказали, що я більш не потрібна...вірніше як, попросили бути, однак сказавши, що я не "того рівня", мля..

колись були часи, коли було багато кого - кого вже і не згадаю, по дзівнку кого хотілос іхать куда завгдно, і зі смаком дешевого червоного вина на вустах вірити в кохання... блядське миттєве кохання...

колись були часи, коли одна особа надто сильно надавила на жалість, змусвши переступити через себе, тим самим спровокувавши багато процесів водночас... your personal slut(c) колись він змусив мене пертись пішки і босоніж через ліс опівночі, аби потім розчаруватись так, щоб зненавидіти....

а потім я ненавидив себе. та і зараз майже ненавижду. Психологічні проблеми?! а мені начхать!!! я як був блядотою - так і залишився. як були замашки до морального мазохізму - то і досі вони є.. просто є.
Хотілось знищити себе, в собі все, що залишилось... бруд, гамір, відчуття бруду який не змивається...похіть. іноді брудна й огидна, однак похіть..

Та що говорити про все це. навіть відносини, які я зараз називаю коханням, почались із блядства. справжнього блядства, і все, на чому вони тримались водночас - на сексі. тупому, хуйовому сексі.аррр...вити хочеться. Я знав! увесь цей час знав, бо кричав тобі про своє кохання...а твоїм розумом володіло бажання...
блядь!
Єдине, що могло бути чистого в житті - звелось до сексу і зникло! не жалкую. зовсім не жалкую... просто прийняти поки це - не можу. бо я знав, однак вірив...

розчарований. хочеться повіситись на найближчій березі. "Бо курви не вміють кохати"(с)