відверто нудить від оточуючої тупості. агрессія виливається у сдерті нігтями долоні - намагаюсь контролювати себе, однак іноді не вдається.
Чим старшою стаю - тим сильніше розумію, наскільки тупі оточуючі і в цьому світі просто нема того місця, де я б почувався комфортно.. просто нема.
нема тої сфери, де я може себе повністю і раціонально реалізувати - бо то не вистачає терпіння, то компетенції то просто не мое призначення...
Немає того соціуму, того оточення, котре не хотілось би відправити вчити граматику, правопис та взагалі - ВЧИТИСЬ. Ненавиджу натовпи та соціум. Ненавиджу самовпевнених кобелів. Ненавиджу, коли людям начхати те, що я думаю.
Ненавиджу коли мені закривають рота. Ненавиджу - коли заздрять, і ще більше ненавиджу відчувати жалість - однак з кожним разом потрібно з нею боротись.
Ненавиджу "віддзеркалювати" чужі емоції, однак це останнім часом трапляеться надто часто. Ненавиджу бути частиною чогось, вобночас не бути чимось цілим і повноцінним.
Ненавиджу тупість і не бажання вчитись на власних помилках, не розумію тих, хто не знає, як провести вільний час. Ненавиджу топі балачки бабського оточення, чи той момент, коли починається обговорення хлопців.
НЕНАВИДЖУ!!!
Ненавиджу те, що можу гвоорити про це. Ненавиджу свої певні риси характеру, насамперед зверхність. Ненавиджу те, що блоги стали наркотою, ненавиджу в собі те, що пишу це саме тут,а не на БМ.
Ненавиджу те, що є речі, над якими не маю влади. Ненавиджу!!!
Чорт, я зміню... кістьми ляжу, однак зміню цей довбанутий світ!!!!