"Все буде добре" - повторюю знов і знову...
Все гарадз! - авжеж, все гаразд...
Все що було позаду, однак виправляти помилки потрібно буде ще надто довго...
Все налагодиться - ще один міф юної свідомості.

Хочеш знати правду, Мала?! - нічого не буде інакше, аніж вже є. Нічого не трапится неймовірного, нічого не станется такого, що ти чекаєш... все буде так, як і було, просто ти марно тішиш себе іллюзіями...
*клятий максималізм*
Ти просто дурненька, розумієш, дурненька. Робиш із мухи слона, тепер намагаєшся стати краще, і всім своїм блядським вчинкам шукаєш достойного виправдання, однак нічого подібного - воно в тебе в крові, воно в тобі. Як би ти не бігла від цього, за якими б стінами не ховалась - воно все одно знайде тебе, відшукає і буде кожного разу, коли ти заплющиш очі нагадувать про себе, нагадувать про те, ким ти була і ким є... Просто сірою масою. Ти просто ніщо, ніхто і ніколи не була кимсь. Ти вмієш лише руйнувать те.Ю що будували люди, будували руками. Ти живеш для себе і псуєш життя оточуючим. Твої батьки майже 20 років тому народили виродка, справжнього виродка, яким не місце в цьому світі... а в тебе від природи було так багато: потенціал, інтуіція, розум... І все це так просто згаяти на якусь ілюзію...ілюзію справжнього існування... Тепер все що могло буть - це лише велике розчарування, одне велике розчарування.
Коли ти дивишся в дзеркало, що ти бачиш? отам, за вуаллю нафорбованих вій?! - ти бачиш людину, чи те - що залишилось від неї? Ти бачиш себе, чи когось іншого? Ти бачиш юну дівчину чи згорблену часом бабцю? Ти ж розумієш, що увесь цей одяг, фарба не приховає тебе справжню, не збере докупи те, що ти так довго ламала...
Чи те, що навіть закохавшись, ти тільки руйнйєш...все руйнйєш. Чужі життя, довіру, повагу... бо в тебе навіть кров блядська, бо ти щось робиш - а потім думаєш, бо ти віриш, хочеш вірити що це, мля, на все життя... і віриш, так наівно віриш що він Єдиний, так віриш, що навіть забуваєш про свою природу... однак колись прийде той момент, коли вона візьме верх над тобою, і вже ніщо не буде стримувать, ніщо не буде тримати...
от цього тобі і потрібно боятись, що твоя сутність знов покаже свою огидну пику, і тоді вже страждатимеш не ти сама, а ще і той, кому так віддано віддала все: і тіло і душу... тому зваж все Мала, в зроби вибір.