а колись був інший! я намагалась йому присвятити своє життя, час, душу, поєзію, думки... намагалась. я вчилась для нього жити і писати, виховувала в собі особистість, характер, звички і смаки. Я був ідеальний для шаблонної баби. Я знав це і тоді, і знаю зараз. однак мої старання нах нікому не були потрібні, окрім мене самої... і я кинув свої старання йому під ноги, офіційно проголосивши себе блядотою, пішов із чистою совістю виконувати свої блядські обов"язки. Пішов. а потім прокинувшись одного разу посеред ночі, стоящи босоніж на холодній цементній підлозі чужого балкону, викурюючи 5у цигарку зрозумів, що не хочу більше.... зібрав залишки власної гідності, і вирішив стати ідеальною бабою, однак для себе.
Я більше не виховував у собі характер, не грав ролей і не був кимось для когось. я був людиною, живою людиною із своїми недоліками. і просто існував.
Колись я був ладен прати його шкарпетки і готувати борщ - а потім перехотілось; колись я був ладен жити заради нього і вирішувати проблеми - однак не було бажання. не було бажання взагалі ні до чого. і ні до кого. рухи на автоматизмі. кілобайти маразму у щоденниках, трьох одразу, і забита пам"ять телефона смс.
А колись був інший. А потім кліком: "стерти все" - він зник, залишившись лиш фото в контакті, контакт в асьці, номер у тел книзі. Все просто. Тепер я майже радий, коли цей номер вітається, і питає як справи, і не викликає ніяких почуттів, окрім ображеного егоїзму. бо він був колись.

а тепер є цей. я не намагаюсь присвячувати йому своє життя. я не намагаюсь писати щось для нього чи про нього - пишу, що думаю. не виховую в собі когось - бо не бачу сенсу, все одно не оцінить.в мене мої звички і смаки, пристрасті і мені майже начхать що він подумає.знаю, що багато чого можу,однак навіть старань нема.і зусиль. і фейку. все природньо, однак НЕ так, як було, як я звик.я не збирав гідність, не фарбував нігті, не нап"ялював на себе усяку фігню, від якої він тащиться. не бачив ті ж фільми, музику і мені начхать, як звуть його кішку, і інші аспекти. Я не хочу присвячувать йому увесь свій час, бути тінню і вирішенням всіх проблем. так простіше.
він інший. інакший. зовсім інакший. але я кохаю, пристрасним і довірливим дитячим коханням, в той час як перший був чимось іншим.
тепер є бажана тиша, природа і відвертість. тепер є довіра і реальність обох людей, і тепер мені не брешуть. тепер я не хочу носити маски і посміхатись. тепер я... тепер я хочу просто жити для іншого, а не щоб інший жив для мене...