це не зрозуміє ніхто, а хто може зрозуміти - лише посміхнеться у відповідь на весь максималізм майбутньої замітки...
пара білих голубів... арр... колись вона означала для мене надто багато, а тут.. тут раз... і все...
тепер красу і гармонію, яку вони символізують разом хочеться зламати штучним шляхом... зруйнувати за допомогою напильника і враз відділити одного від одного... хоче є дещо, що мені вважалось їх зблизило...
дурня!
проста дурня вечірнього маруазму...
однак, щовечора, перед тим як закрити очі я бажаф їм добраніч...
я намагався передати цій прекрасній парі свої думки..і знав, що ця пара жива... і так, як вони відчувать один одного я колись відчувала іншу людину.... живу людину... яку зараз майже ненавижу...
....слабкість?! - а просто більше нема сили волі займатись духовним мазохіхмом, і отримувати шматочки того, що сама власними силами збудувала...
хтось спитає - чи боляче? - *усміхнувшись* - ні.. теперь я бачу, що можу.. що можу допомогти.. і далі буду робити щось.. днак все краще і краще!
сумую?! - тільки якщо заглянути в минуле...

а сьогодні, в останній липневий день.. останній раз дивлюсь на цих чортових голубів і посміхаюсь....бо вже байдуже.
те, що думала ніколи не справдится.. почалось як холодний дощ.. і він, відверто кажучи, мені подобаєтться...дуже)

радий.. що пишу це...
Знаю, що прийде час і я приьеру цих клятих голубів з їх місця... а зараз.. зараз із думками, зовсім приємними думками про те, що надто якось все добре - закрию цю замітку... і напишу в одне із віконечок квіпу "я тебе кохаю", однак не в те, що стало таким звичним...а в нове...
і закинувши всі дурні думки геть, завтра втечу подалі від усього цього безглуздя...

кохаю... однак голуби вибирають собі пару раз за життя...а я зізнаюь - першого разу зробив не вірний віибір.
голуби, хаха