Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати.
Це за примхи ти так гарно мене покарав.
І приходять світанки, щоденних турбот адвокати,
і несуть під пахвою тисячі різних справ.

Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге.
Урожай суєти - залишається тільки стерня.
Скільки ми милувались! І жодного разу - вдруге.
Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.