Вплив соціального середовища на формування особистості.
1.1. Поняття „я-концепції.
«Я - концепція» - це прояв самосвідомості, динамічна система уявлень людини про себе. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом.
Самосвідомість у психологічній літературі розглядається як складне родове утворення в структурі психіки особистості, а образ «Я» - як видове. Образ «Я» - продукт самосвідомості, тобто вияву усвідомлення і оцінки індивідом себе як суб'єкта практичної і теоретичної діяльностей, ідеалів, переконань, що мотивують його активність.Види образів «Я»: соціальне «Я», духовне «Я», фізичне «Я», інтимне «Я», сімейне «Я» тощо, а також «Я» - реальне, «Я» - ірреальне, теперішнє, майбутнє, фантастичне і т. п.
На відміну від самосвідомості образ «Я», крім усвідомлених компонентів, містить невідоме «Я» на рівні самопочуття, уявлень. Головна функція образу «Я» - забезпечити інтегрованість, цілісність, індивіда, його особистісну сутність досягти суб'єктивної гармонійності. «Я» - концепція вивчається науками про людину і суспільство.
На початку 20 ст. Ліппс П. (1913) зазначав, що це проблема виключно психологічна. Він розглядав «Я» як об'єднуючий компонент свідомості, вважав «Я» діяльним, реальним субстратом індивідуальної свідомості.
У вченні про особистість Джеме (1923) виділяв емпіричне «Я», що пізнається і чисте «Я» як елементи свідомості. Між ними існує єдність та боротьба протилежностей.
3. Фрейд (1933) вважав внутрішнім джерелом розвитку «Я» особистості суперечність між його реальним та ідеальним компонентами (боротьба «Его» та «Супер-Его»).
Представники гуманістичної психології описують феноменологію особистості, тобто те, як людина сприймає, розуміє і пояснює себе, реальні події свого життя.
Проблеми розвитку «Я - концепції» та виховання широко висвітлена Бернсом Р. (1986). Автор чітко доводить, що властива процесам самосвідомості концептуальність знаходить вираз у систематизованій «Я - концепції». (А. Маслоу, К. Роджерс).
За своїм змістом «Я - концепція» може бути позитивною, негативною, амбівалентною.
А. Маслоу вбачає внутрішню суперечність у невідповідності реального рівня самоактуалізації індивіда, його можливому рівні. В результаті суб'єкт шукає нові способи поведінки, що дозволяють йому більш самоактуалізуватися. В своїх концепціях самоактуалізації особистості як прагнення до самовияву Маслоу дає опис вимог, яким повинен відповідати індивід. Роджерс підкреслює здатність людини до особистісного самовдосконалення. Центральним поняттям його теорії є поняття «Я», оскільки кожна людина вирішує питання: Хто я? Що я можу зробити, щоб стати тим, ким я хочу бути? Образ «Я», складається в умовах особистісного життєвого досвіду.
Отже, «Я - концепція» - це оцінно-пізнавальна система, що переживається і більш-менш усвідомлюється індивідом. На її основі складається ставлення індивіда до себе та до інших, що
спирається на особистісну самооцінку своїх можливостей, здібностей, характеру. Е. Фромм наголошує: «Моє власне «Я» повинно бути таким же об'єктом моєї любові, як і інша людина. Утвердження власного життя, щастя, розвитку свободи укорінено в моїй здатності любити, тобто в турботі, повазі, відповідальності і знаннях. Якщо індивід здатний любити творчо, він любить і себе; якщо він любить тільки інших, він взагалі не може любити». Таким чином образ «Я» виступає як регулятор взаємовідносин міжособистісних стосунків людини.
В сучасних психологічних дослідженнях підкреслюється роль образу «Я» як узагальненого механізму саморегуляції особистості, зазначається, що саме образ «Я» забезпечує самототожність (індентифікацію), особистісну відповідальність, породжує почуття соціальної причетності. Механізм саморегуляції Я-концепції виявляється у вербалізованій формі: власного бажання - « я хочу», усвідомлення своїх можливостей - «я можу», вимогливості - «мені потрібно», цілеспрямованості - «я прагну».
Індивіди з різними «Я - концепціями» не однаково сприймають світ: вірно або не вірно, спотворено, наприклад: «Я - реальне» і «Я - ідеальне» не співпадають, це викликає незадоволення, розчарування. Від задоволення рівня домагань в досягненні особистості залежить формування важливого компонента її свідомості - самоповаги. Вона впливає фактично на всі аспекти діяльності людини: включає і задоволеність собою, і прийняття себе, і почуття власної гідності, і позитивне ставлення до себе, і узгодженість свого надособистісного і ідеального «Я». Мотивація досягнення, будучи домінуючою для людини є також важливим регулятором її розвитку.
Процес самоконцептуальності змінюється залежно від віку. Уявлення індивіда про себе інтегруються в більш складні системи,
Формуються поняття «концепція «Я». Якщо в самосвідомості підлітків, старшокласників в образі «Я» ще немає певної стабільності, їх процес самопізнання знаходиться в стані формування, то у студентів спостерігаються значні зрушення в напрямку особистісної сталості «Я - концепції». Самосприймання в цьому віці стає більш узагальненим, якісно новим. Воно полягає не стільки в кількісній оцінці своїх рис, скільки в прагненні оцінювати себе з позицій нового соціального статусу, здатності до засвоєння професійних знань, готовності до створення сімчї
Серед зовнішніх чинників, що впливають на формування особистості, виокремлюється своєю різноплановістю і палітрою впливів соціальне середовище. Проблема взаємовідношення людської психіки і об’єктивного світу надзвичайно складна. Людське "Я" постає як об’єктивна реальність тільки завдяки взаємодії з навколишнім середовищем, його просторовою побудовою, системою міжлюдських стосунків, психологічною інтерпретацією. Людині притаманно наповнювати простір індивідуального досвіду образами, що виникають у неї внаслідок встановленої взаємодії з елементами соціального середовища (його архітектурою, системою виробничих відносин, культурою, досягненнями науково-технічного прогресу тощо). В наслідок чого людина набуває здатності сама впливати, змінювати, перетворювати середовище у такий спосіб, щоб воно слугувало тільки для задоволення її потреб. Тобто – здатності створювати штучне середовище для існування. У ретроспективі еволюції способу життєздійснення ускладнювалася взаємодія індивіда з оточуючим її світом і стала значним аспектом людської діяльності. Людина створила досконалі машини і інструменти, побудувала заводи, запровадила складні технології виробництва, подбала про зручність і комфорт свого існування і переміщення. Навіть навела "косметичний лоск" на дику природу, в деяких аспектах дегуманізувала свою активність, відвернулася від природи. При цьому людина переконана, що має право перетворювати середовище за власним бажанням і розумінням доцільності. Вона готова до того, що її діяльність відгукнеться і негативними наслідками, екологічними порушеннями. Розуміє, що перетворюючи середовище, – змінює не тільки його сприйняття, а і саму себе, свою психіку, властивості, вподобання.
І все ж, як натура творча, вона видозмінила, перебудувала простір , створила власне середовище для існування, вклала у нього параметри свого буття. Середовище здійснило зворотний вплив на людину. На сьогоднішній день досить грунтовно досліджено, як впливає на людину фізичне, хімічне, біологічне оточення. Про психологічний вплив на людину штучно створеного середовища відомо небагато. Доведено, що оточуюче середовище має непересічне значення для психічного розвитку особистості, починаючи від народження; процес навчання у значній мірі визначається відповідністю або невідповідністю середовища. Це ж можна сказати про процес соціалізації. Структура середовища впливає консервативно. Дія його довготривала. Вона формує (визначає) культурно-соціальні норми, серед яких є норма соціальної відповідальності, спосіб поведінки, диспозиції особистості тощо. Культурні надбання суспільства і вплив суспільних факторів вписуються у фізичні координати створеного людиною штучного середовища, визначають поведінку людини подеколи незалежно від її психічного розвитку. Сама організація середовища і його символічне значення є гарантією того, що людина вчинить так чи інакше [4].
Для розуміння динаміки формування психічних властивостей дуже важлива психологічна інтерпретація оточуючого середовища. З допомогою складних психологічних процесів людина надає змісту навколишньому середовищу, бере участь у різних формах суспільного буття, встановлює міжлюдські стосунки, формує чуттєве ставлення до середовища, обирає простір для відпочинку душі і тіла. По-різному скомпоноване і створене середовище у свою чергу впливає на психіку, поведінку, сприймання, прийняття рішень, рух, розуміння простору. Важливу роль при цьому відіграють і ряд ситуативних змінних: інтерпретація намірів і поведінки оточуючих, можливість отримати зворотній зв’язок, соціальні відносини (які можуть стимулюватися різними типами середовища, або пригнічуватися), їх якість. Та на особливу увагу заслуговують імпульси середовища як його просторові властивості. Доведено, що оточуюче середовище, впливаючи на індивіда, який його сприймає, утворює з ним нероздільне ціле. Сучасний науково-технічний прогрес обернувся проти свого винахідника численними негативними наслідками. Оточуюче середовище наповнилося звуковим і візуальним фоном діяльності людини, а поруч з ними – інтенсивними звуками і рухом автотранспорту, незручністю, тіснотою, шумом міста. Наш побут став немислимим без звуків роботи побутової техніки – пилососа, телевізора тощо. Всі досягнення цивілізації впливають на психіку людини у вигляді шумів, візуальних імпульсів, джерел інформації, перенаселення, забруднення середовища і викликають до життя стресові фактори. Цілком точно визначено, що шум, особливо не ритмічний, з різними інтервалами звучання підвищує рівень тривожності людини, викликає емоційні стреси, сприяє розвитку агресивності, викликає відчуження між людьми, послаблює бажання допомогти один одному. Окремі дослідження доводять, що довготривалий шум, а також нерегулярно перерваний шум деформують ритм діяльності, соціальну поведінку, правила взаємовідносин між людьми. Вони можуть викликати у людей асоціальні дії. Природа людини захищається від деяких стресів. Складовою частиною сприймання є перцептуальні бар’єри, які регулюють сприймання і увагу. Та існування бар’єрів не означає, що ті компоненти середовища, яким людина не приділяє уваги, на неї не діють. Вони діють, але сприймаються підсвідомо. Багате на імпульси середовище настільки завантажують людину зайвою інформацією, що увага людини, її енергія розпорошується на дрібних вторинних проблемах, увага не виокремлює, не реєструє головне.
Реакцію людини на перенасичене середовище визначає вік, час, очікування, цільова мотивація. Середовище може стомлювати людину, пригнічувати, викликати депресію, може діяти навпаки - заряджати енергією, додавати впевненості тощо. Для того, щоб з’ясувати, як перенасичене шумом, візуальними імпульсами середовище впливає на людину, як вона сприймає і поціновує їх, чи впливають вони на формування таких її якостей, як тривожність, агресія, нами було проведено дослідження. Поштовхом до проведення стала проблема, яка, на перший погляд, немає нічого спільного з проблемою штучно створеного середовища. Чому на протязі останнього століття улюбленою музикою молоді є гучні, ритмічні мелодії, що супроводжуються яскравими, неочікуваними світловими ефектами, різкими рухами, деколи абсурдними діями і костюмами виконавців?
При вивченні особистості студентів Ужгородського державного університету ми звернули увагу на рівень деяких сформованих психічних властивостей, а саме: тривожності, ситуативної (реактивної) тривожності, агресивності. Якщо кількість студентів, що мають високий рівень агресії, була невеликою і коливалися від 6 до 8 процентів, і для більшості респондентів – характерно середній рівень (66,3 – 68 відсотків, що також невтішно), то зовсім інакше виглядали результати вивчення рівня тривожності: до 90 процентів студентів мають високий і навіть гранично високий рівень тривожності.
Оскільки тривожність є суб’єктивним виявленням переживань, стурбованості, нервозності, невпевненості в собі, ми відчули потребу у детальному аналізі результатів і продовженні дослідження. З’ясувалося, що більшість студентів незадоволені своїм матеріальним достатком, життєвою перспективою, деякі навіть знаходяться у стані фрустрації, а головне - не бачать виходу в даній ситуації.
Тривожність як особистісна властивість визначає індивідуальний рівень чутливості до стресів. Вона виявляється через сприймання і поціновування соціальних імпульсів, впливів. Але і долається, приглушується також за допомогою імпульсів середовища. Одні студенти, відчуваючи тривогу, шукають зовнішніх емоційних контактів, візуальних імпульсів (бродять багатолюдними вулицями, базарами, найслабші з них удаються до вживання алкоголю, тусуються). Іншим до вподоби поглинати імпульсивну музику, шум, які діють, як сильний акустичний наркотик, що знімає напруження, забарвлює сірість буденного життя. Перебуваючи під впливом ритмічної музики, молодь не почуває себе одинокою, нікому не потрібною. Сприйнявши певну дозу імпульсів і відчувши якусь легкість, вони "заражуються" діями виконавців музики, починають їх повторювати.
Цікавим є факт, що атмосфера високих децибел створювалася також для подолання тривожності, закликала до боротьби, заряджала енергією. Про це засвідчує історія виникнення джазу як роду професійного мистецтва[2]. Ми ж зауважимо, що дослідники пов’язують появу джазу з динамікою суспільних процесів і стверджують, що він є результатом синтезу двох культур – європейської і африканської, поглинав, смоктав у себе психологічні проблеми асимільованого негритянського населення: елементи протесту проти несправедливого приниження, напружено-насиченого, хвилюючого бажання самоствердитися, відчути свою цінність, людську гідність.
Ритми, регулярна метрична пульсація або "біт" з одного боку, відтворювали войовничий дух, невтомну боротьбу проти приниження і дискримінації. З іншого ніби заряджали людину життєво необхідною енергією, заспокоювали, давали впевненість. Мелодійні акценти створювали відчуття хвилевого руху, який то підвищував напруженість, то її повністю знімав, приколисував. Повторність коротких мотивів носила характер перегукування з могутньою, невідомою силою соціального простору (запитання – і відповідь). Та згодом джаз, вирваний із свого культурного середовища, стали інтерпретувати і як забавну ексцентрику, і як буффонаду, і як символ моральної та інтелектуальної деградації. Нарешті, у кінці 30-х років, виникає новий напрям у джазі - "бон", що символізує активний протест проти естетичних і расових обмежень, пропонує незграбні, насичені дисонансами теми, сухі звучання, що ріжуть вухо, лавини вільної імпровізації.
Не будемо більше зупинятися на витоках імпульсивної, бітової музики, зауважимо лише, що, на нашу думку, музичні уподобання детерміновані психологічними властивостями індивіда і формуються через научіння у процесі соціалізації і як реакція на сприйняття і поціновування імпульсів соціального простору.
Сприйняття середовища індивідом суцільне, але селективне. Людина вибірково сприймає ті імпульси, які на певний момент є необхідними, актуальними. До того ж сприймає тільки їй притаманним індивідуальним способом. І сама об’єктивна реальність (соціальне середовище), і спосіб, яким воно сприймається, у значній мірі визначають дії, поведінку людини. Як істота творча, винахідлива, вона пристосовується до обмежених умов існування неподобств, негативних реакцій, перевантаження і долає психологічний дискомфорт за допомогою довільних імпульсів. Встановлено, що ритми, регулярно-метрична пульсація притупляють почуття тривоги, незадоволеності. Вони ж, інколи, стають своєрідними стимуляторами активності, а деколи сильним акустичним наркотиком, який руйнує встановлені соціально-нормативні бар’єри поведінки і діяльності [3].
Встановлено, що шумові, візуальні імпульси сприяють підвищенню адреналіна у крові. У психологічному відношенні це виявляється у тимчасовому зниженні почуття нудьги, спустошеності, меланхолічного настрою, до зниження рівня тривожності і непевності. Допомагають зруйнувати почуття одинокості і безпросвітної нудьги. Молодь, проживаючи в урбанізованому середовищі, звикла до постійної стимуляції, вона не бажає (або боїться) залишатися сам на сам зі своїми проблемами. Тому в періоди вікових криз, у непевних ситуаціях, несприятливих умовах життя і діяльності вона шукає надмірного виливу імпульсів, рятуючись від фрустрації у загальній какафонії звуків, бажаючи розчинитися в ній[4].
Похідною від тривожності є агресія. Вона виникає як суб’єктивна реакція на фрустрацію і супроводжується емоційним станом ворожнечості, гніву, ненависті. Рівні агресії визначаються як научінням у процесі соціалізації, так і орієнтацією на соціокультурні норми, серед яких найважливішими є соціальна відповідальность і помста. Те, що сьогодні більшість молоді знаходиться у фрустрації - цілком закономірно. Цей стан формують соціальні і фізичні параметри середовища, у якому є демократія, свобода, непередбачені труднощі, але є і відчуття зайвості, недостатності зусиль, щоб досягти бажаного, гнів, відчай, розчарування. Тому більше 68 відсотків студентів мають середній рівень агресії. Розуміючи, що зв’язок між особистісною тривожністю і агресією імовірний, ми все ж вирішили на практиці дослідити його тип і визначити величину. Окрім того прагнули з’ясувати наявіність зв’язку між агресією і рівнем тривожності особистості музичними уподобаннями молоді.
Групі студентів із 37 чоловік, яка брала участь у попередніх дослідженнях (вік 20-21 рік), запропонували відповісти на запитання: 1. Яку музику ви полюбляєте слухати? 2. Чи залежать ваші уподобання від настрою? Закрита анкета передбачала вибір музичного жанру із запропонованих: 1. Лірична; 2. Класична; 3. Оперна; 4. Оркестрова; 5. Джаз; 6. Поп-музика; 7. Рок-музика; 8. Metal-музика; 9. Комп’ютерна; 10. Rave у поганому настрої (який пояснювався як стан роздратування, депресії, подавленості, в’ялості); хорошому (емоційно-піднесеному, радісному, доброзичливому, легковажному); і невизначеному (спокійному, буденному, коли людина не помічає, а просто живе тим емоційним фоном, що її оточує). Кількість виборів не обмежувалася.
Аналогічне дослідження було проведене в одній із загально освітніх шкіл міста. Вік респондентів 16-17 років, кількість - 60 чоловік. Одразу зауважимо, що молодь кількість виборів музичних жанрів у поганому настрої обмежила 1-2, а у хорошому робила 3-4 вибори, а подеколи і 5. Опрацювання анкети одразу дало можливість розділити молодь на дві групи. Цікавим є той факт, що роблячи поділ за ознаками залежності музичних уподобань від настрою, ми фактично розділили їх за ознаками статі. Це ще раз стверджує, що жіноча і чоловіча психіка відрізняються. Сприймання імпульсів середовища ними суттєво відрізняється.
Більшість студенток (приблизно 90 процентів) у поганому настрої слухають ліричну музику. 27,2 відсотків з їх числа полюбляють класичну музику. Її емоційність, мелодійність, вербальний зміст підтримують меланхолічний настрій, дозволяють зануритися у свої проблеми, у себе; просто помріяти, пофантазувати, навіть пожаліти себе: сприяють рефлексії самоаналізу. Близько 82 процентів цих дівчат мають високий рівень ситуативної тривожності. Імпульсивну музику слухають тільки 9 відсотків респонденток.
У емоційно-піднесеному стані тільки 27,2 процента дівчат висловилися за мелодійну музику, водночас біля 20 відсотків з них не відмовляються слухати імпульсивні, ритмічні мелодії. 63,6 процента висловилися за джаз, поп, рок, metal, rave, rap музику. У невизначеному стані душевної рівноваги, яка існує без особливого психологічного комфорту, 54,6 відсотків студенток обрало ліричні мелодії і майже стільки ж – ритмічну музику.
Молодші роблять дещо інший вибір. 49,6 процента дівчат у поганому настрої слухають ліричну і класичну музику, а майже 50 відсотків надають перевагу імпульсивній. У хорошому настрої вони взагалі відмовилися від мелодійної ліричної музики. Тільки невелика їх частина (18,1 процента) у невизначеному спокійному стані обрали ліричну (з них 9 процентів і класичну) музику. Решта надала перевагу імпульсивній музиці. Це пояснюється особливостями фізичного і психічного розвитку. У період статевого дозрівання молодь має високий рівень тривожності і особливо потребує зовнішніх імпульсів.
Інша картина вимальовується при аналізі музичних уподобань чоловічої частини респондентів. 53 проценти юнаків студентів у поганому настрої слухають імпульсивну, ритмічну музику, 33,3 – обирають ліричну або класичну. Хороший настрій налаштовує обидві групи на слухання сучасних ритмів. Зауважимо, що слухаючи ритмічну музику в хорошому настрої, одні із респондентів ніби "заражуються" її звучанням. Вони висловлюють свою радість, задоволення неузвичаєними способами: голосно кричать, скачуть, підспівують з власними варіаціями, можуть повторювати рухи виконавців, а деколи рухи народів Африки у їх національних танцях. Інші ззовні мало виявляють своєї реакції. Деколи у такт постукують руками або ногами, здійснюючи коливальні рухи головою.
У невизначеному настрої, коли людина не помічає, а просто переживає емоційний фон середовища, коли в будь-який момент може стати домінуючою будь-яка емоція, юнаки обирають весь спектр музичних жанрів або виокремлюють класичну і поп-музику.
Юнаки 16-річного віку у поганому настрої більш схильні до пошуків допомоги, а не імпульсів. Вони потребують материнської турботи, любові, ніжності. І обирають у більшості (66 відсотки) мелодії, які компенсують нестачу психологічного тепла. Та є серед них і значний процент (22%), що полюбляють поп-музику і 16 процентів – комп’ютерну. Хороший настрій мобілізує їх активність. Біля 80 процентів жадібно поглинають імпульсивну музику. У такому стані навряд чи йде переосмислення психологічного сприйняття середовища. Людині добре, а там - хоч "трава не рости". Спостерігаємо в такому стані послаблення взаєморозуміння міжлюдських зв’язків, зменшення бажання допомогти товаришу, посилення відчуття самоцінності (деколи оманне).
Коли ж молода людина знаходиться у невизначеному спокійному стані, вона, надаючи перевагу (88 процентів) імпульсивній музиці, категорично не відмовляється від ліричної (22 відсотки) або класичної музики (16,6 процента).
Шукаючи залежність рівнів тривожності і агресії молоді від музичних уподобань, для дівчат такої не знайшли. Можна сказати тільки, що рівень ситуативної і особистісної тривожності і агресії дівчат вищий у порівнянні з юнаками.
При аналізі отриманих результатів враховані дослідження емоційно-вольової і пізнавальної сфери студентів в процесі вивчення ними дисциплін психолого-педагогічного курсу, педагогічні спостереження. Молоді люди діляться на дві нетипові групи наслідок різної психологічної інтерпретації середовища і різного ставлення до стресів. У першій групі (в ідеалі) об’єднанні більш сильні особистості, несприйнятливі або стійкі до зовнішніх стресів. Вони рухливі, діяльні, не нудьгують, відкриті до змін і неочікуваних впливів. Важкі зміни сприймають спокійно. У змінах бачать не загрозу, а тільки виклик своїм можливостям. Ситуативна тривожність – їх іманентна властивість. Але вони шукають засоби її подолання, мобілізуючи внутрішні потенціали, шукаючи необхідні імпульси у соціумі. Їх агресія – це суб’єктивна реакція на вплив середовища, залежить від його сприйняття, розуміння намірів оточуючих людей, від можливостей отримати зворотній зв’язок. Рівень самоконтролю агресії визначається емпатією, ідентифікацією. Молоді притаманне відчуття причетності до всього, що її оточує. Їй здається, що вона контролює хід подій і може самостійно впливати на ситуації. При всіх обставинах життя надається діяльності зміст і значення.
Друга група об’єднала прихильників мелодійної музики, хоча у хорошому настрої вони не відмовляються і від ритмів. Це більш слабкі особистості. Зміни, які несе їм соціальне середовище, непокоять їх. Рівень тривожності у них більший, ніж у представників першої групи. Вони не покладаються на власні сили, бояться або просто уникають відповідальності. Неочікувані стреси взагалі подавляють, позбавляють їх активності, здатності самостійно мислити і діяти. Вони сприймають Rave, Rap музику, як акустичний наркотик, що дає відчуття легкості, можливість забутися, відпочити від актуальних життєвих проблем. Перебуваючи у поганому настрої, слухаючи ліричну музику, вони або замикаються у собі, або настоюють на тому, щоб близькі люди сприйняли їх настрій, підтримали, подарували їм ніжність, увагу, душевне тепло. Реакцією на непорозуміння є агресія. Вони миряться з усіма негараздами суспільства, пристосовуються до всіх глобальних утиснень і неподобств, їх дратують невеличкі дрібниці у діях і вчинках близьких людей. Їх енергія розпорошується на неважливих приватних проблемах, немає сил і бажання протистояти злу, насильству. Рівень самоконтролю агресії дуже високий.
Сучасна культура, одним із видів якої є музика, несе з собою імпульси, співзвучні імпульсам урбанізованого середовища.
Для одних людей вона стає джерелом активності, надихає на роботу, для інших – засобом захисту від незрозумілого, суворого соціуму, акустичним наркотиком.
