Вчора я бачила янгола…
Він сказав, що мені, щоб вижити в цьому жорстокому світі,
Потрібно бути відьмою…

Думки про тебе виткані із подиху…
Твої слова – то вітер, мають вплив.
Свідомість моя складена із сходинок…
Один, два, три, і знов один, два, три…
Згадати треба твої очі, воно того варте…
Такі, як листя восени, такі, як я люблю…
Для тебе ці стосунки – просто жарти?
Дурний, невпевнений в собі,
Та що ж поробиш,
Коли так тебе хочу..?
Я буду вчити тебе всьому, мені віриш?
Я покажу тобі світанок, шепіт хвиль…
А ввечері поведу тебе в місце,
Де чарівниці водять танок серед гір…
Не можна думаєш? Мі можна все.
Коли захочу…
Для них я головна, верховна…Ніби цар…
А вранці ти забудеш все, що бачив…
Забудеш й мене,
Вранці я існую серед хмар…