Дощем до тебе сірим плачу,
Бо сором вдатися до сліз,
І дощ, і ти, моя невдача,
Що буде йти, що буде йти,
Що буде йти за мною скрізь.

Ти - біль, набутий добровільно,
Що став між нами обома,
Чарівне приворотне зілля.
Ти поруч ще, ти поруч ще,
Ти поруч ще, а вже нема.

Дощем я за тобою плачу,
Дощ врятував мене від сліз,
Я цим дощем тебе пробачу,
Цей дощ нам йтиме
Завжди скрізь.

Цей дощ нам йтиме
Завжди скрізь.
Цей дощ нам йтиме
Завжди скрізь.

(Дощ - Ірина Білик)