Наш уголок поэзии
20-01-2010 20:24
к комментариям - к полной версии
- понравилось!
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote
27:11:2008 г.
Лише місяць тому з-під пера відомого українського письменника вийшов новий вірш „На могилі Симона Петлюри". Написав його Дмитро Павличко під час перебування у Парижі. На Полтавщину твір привіз заступник голови облдержадміністрації – керівник апарату Сергій Соловей. Справа у тому, що Сергій Соловей та Дмитро Павличко давно товаришують і часто зустрічаються. В особистій бібліотеці посадовця є всі видання творів письменника з дарчим підписом. Під час чергової зустрічі Дмитро Павличко подарував йому рукопис свого вірша.
Лише місяць тому з-під пера відомого українського письменника вийшов новий вірш „На могилі Симона Петлюри". Написав його Дмитро Павличко під час перебування у Парижі. На Полтавщину твір привіз заступник голови облдержадміністрації – керівник апарату Сергій Соловей. Справа у тому, що Сергій Соловей та Дмитро Павличко давно товаришують і часто зустрічаються. В особистій бібліотеці посадовця є всі видання творів письменника з дарчим підписом. Під час чергової зустрічі Дмитро Павличко подарував йому рукопис свого вірша.
Ольга Лазаренко
На могилі Симона Петлюри
Скидаю шапку, наслухаю тиш,
Дивлюся в небеса на білі хмари,
Полтаву чую, хоч навкруг – Париж,
Полтаву, де співають яничари.
Там, під крильми двоглавого орла,
Збираються перевертні співучі,
А співи правовірного хахла
Отруєні, як вишивані онучі.
Є вже народ, а нації нема,
Держава є, але нема вітчизни.
Є храм – перебудована тюрма –
Де б'ють поклони Богу московизни.
Я знаю, Симоне, що ти не спиш,
І не заснеш в чужій землі ніколи.
Вставай та одягайся в золотаву спиж,
Вертайся на прабатьківські околи.
Вертайся в Київ, там твої віки!
Твої … болі й перемоги.
З твоєї там залізної руки
Зійдуть нові козацькії полки,
А покручі впадуть тобі під ноги.
Париж 17.10.2008
Дмитро Павличко
_______________________________
Стишок чахлый, — как, впрочем, все, что когда-либо выходило из под пера Павлычки — второстепенного советского автора на параукраинском языке, лауреата Ленинской, кажись, премии. Но его "хахлы", противопоставленные каким-то истинным умозрительным "украинцам", возвращают нас к реплике нашего читателя. Это культурно-психологическая калька с противопоставления "евреи (т.е. настоящие, крепкие, хорошо вооруженные патриотические ребята) — жиды/иногда жидки" (т.е. жалкие ассимилянты, не могущие достойно ответить "погромщикам"). Такого рода противопоставление было существенным для радикального секулярного сионизма, которым тешился способный очеркист Владимир Евгеньевич Жаботинский (о нем чуть позже). В своем стремлении уподобиться победителю, хохломаны, т.с., продели сей культурный феномен себе в нос, наподобие серьги, вырезанной из консервной банки, дарованной щедрым белым господином.
Скидаю шапку, наслухаю тиш,
Дивлюся в небеса на білі хмари,
Полтаву чую, хоч навкруг – Париж,
Полтаву, де співають яничари.
Там, під крильми двоглавого орла,
Збираються перевертні співучі,
А співи правовірного хахла
Отруєні, як вишивані онучі.
Є вже народ, а нації нема,
Держава є, але нема вітчизни.
Є храм – перебудована тюрма –
Де б'ють поклони Богу московизни.
Я знаю, Симоне, що ти не спиш,
І не заснеш в чужій землі ніколи.
Вставай та одягайся в золотаву спиж,
Вертайся на прабатьківські околи.
Вертайся в Київ, там твої віки!
Твої … болі й перемоги.
З твоєї там залізної руки
Зійдуть нові козацькії полки,
А покручі впадуть тобі під ноги.
Париж 17.10.2008
Дмитро Павличко
_______________________________
Стишок чахлый, — как, впрочем, все, что когда-либо выходило из под пера Павлычки — второстепенного советского автора на параукраинском языке, лауреата Ленинской, кажись, премии. Но его "хахлы", противопоставленные каким-то истинным умозрительным "украинцам", возвращают нас к реплике нашего читателя. Это культурно-психологическая калька с противопоставления "евреи (т.е. настоящие, крепкие, хорошо вооруженные патриотические ребята) — жиды/иногда жидки" (т.е. жалкие ассимилянты, не могущие достойно ответить "погромщикам"). Такого рода противопоставление было существенным для радикального секулярного сионизма, которым тешился способный очеркист Владимир Евгеньевич Жаботинский (о нем чуть позже). В своем стремлении уподобиться победителю, хохломаны, т.с., продели сей культурный феномен себе в нос, наподобие серьги, вырезанной из консервной банки, дарованной щедрым белым господином.
Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.
Дневник Наш уголок поэзии | Everstti_Rymin - Дневник Everstti_Rymin |
Лента друзей Everstti_Rymin
/ Полная версия
Добавить в друзья
Страницы:
раньше»