Настроение сейчас - глубокий беспросветный шок

     Про те, яка велика кака дослівний переклад сказано вже чимало, але нещодавно  надибала ТАКЕ-Е-Е, що несила мовчати. Шукала інформацію про одного зі своїх найулюбленіших поетів - Шарля Болдера, залізла на сайт рефератів, "Життя і творчість Шарля Бодлера"...  Не довеи боже, щоб з поетів так знущалися... з читачів, власне, теж.

• Перше речення: "По його власному визнанню..." типове помилкове вживання прийменника "по" на місці "за", русизм.
• "...у божевільному будинку" - чесно кажучи, не чула, щоб уже й будинки казилися. цікаво, а їх лікують?
• "...намагалися в цьому відношені реабілітувати його пам*ять" - щось запахло Леді L&М, це з розряду трансцендентних провин та онтологічних парадигм
• "...з одним з цих небезпечних речовин" - коли це речовина стала чоловічого роду, хоча з такими перекладачами ми всі скоро станемо гермафродитами
• "...інтимне переписування Бодлера" - а це як? Це коли вірші Бодлера переписують в інтимній атмосфері: свічки, квіти, вечеря на двох?
• "...він не був вільним від нещасливої пристрасті до наркотиків" - хтось знає ЩАСЛИВІ пристрасті? Тим паче, до наркотиків.
• "...один вірш, озаглавлене вже в дусі "Квітів Зла" - насамперед звідки в українській мові взялося слово "озаглавлене"? А якщо вірш, то чомуж закінчення -е, середнього роду?
• "...небажання вступати у вище світло, яке йому могло забезепечити вітчимове генеральське звання" - спершу я довгенько думала, що то за "вище світло", в яке вступають, а потім за аналогією до "верхнього утворення" (рос. - высшее образование) зрозуміла, що це "высший свет",  в значенні еліти. А тепер мене інше хвилює: хто кого кому може забазпечити?
• "...по тому вони (Бодлер і Бальзак) бродили, обійнявши, по набережній Сени і бовтали про усьому, що приходило в голову" - це речення ввело мене у стан глибокого шоку, з якого не можу вийти до сих пір.
• "...на побіжному кораблі..." - вперше чую про такі кораблі.
• "Позитивно відомо, що..." - очевидно, комусь буває й негативно відомо... хоча не знаю, як це.
• "...вів розсіяне життя" - докотилися! Уже розсіяли життя мого улюбленого поета.

    Словом, женіть автоматичний дослівний переклад, щоб не розсіювати життя поетів, щоб не було щасливих пристрастей і не божеволіли будинки ...  Страшно таке читати, і стає зрозумілим, для чого ж, власне, потрібні ми - філологи.