*    *    *

     Не одлюби свою тривогу ранню,
     - той край, де обрію хвиляста каламуть,
     де в надвечір'ї вітровії тчуть
     єдвабну сизь, не віддані ваганню.
     Ходім. Нам є де йти - дороги неозорі,
     ще сизуваті в прохолодній млі.
     Нам є де йти - на хвилі, на землі -
     шляхи - мов обрії - далекі і прозорі.
     Шумуйте, весни - дні, ярійте, вечори,
     поранки, шліть нам усмішки лукаві!
     Вперед, керманичу! Хай юність догорить -
     ми віддані життю, і нам віддасться в славі!

                                            Василь Стус