* * *
Недобрий жарт зіграла з нами доля,
Стояли дні у черзі ні за чим.
А це прийшло як спалах, як сваволя,
Без дозволу, без права, без причин!
Ця непритомність розуму і серця,
Цієї казки несходимий ліс...
І ні причин, ні просвітку, ні сенсу.
Летить душа над прірвою навскіс.
Ліна Костенко