ПОДАРУНОК
Біг. Морозне повітря обпікає легені. Серце ніби хоче вистрибнути з грудей. Збитих лап вже неможливо відчути. Кров шалено стукає у скронях, ніби силкуючись розбити череп. Тіло перетворитись на одну суцільну втому.
Біг. Апід лапами сніг. Білий м’який зрадник! Зрадник, який вкаже вбивцям дорогу до жаданої здобичі: золотаво-полум’яної лисячої шкірки. І для них не має значення, що зараз під цією шкіркою із шаленим страхом б’ється серце.
Біг.
Біг зимовим лісом. Гілля голих дерев та кущів, мов чудовиська обдряпують шкіру, уповільнюючи біг. З кожним стрибком сили все менше і менше, але вона не зупиниться, бо за нею женеться сама Смерть…
Біг… „Тікати до останнього подиху!” — цей звіриний інстинкт став гаслом згасаючої свідомості, бо ще жевріла іскорка надії. „Тікати до останнього подиху!” — на цьому закінчувався світ. Тікати. Все інше — не має ніякого значення. Бігти без упину, доки є ще хоч краплина сили, не зупинятись, не дати себе вбити без опору… „Тікати до останнього подиху!”
Біг…
Раптом лапку, мов струмом, пройняв біль. Кістки перетворились на жменю кришок, мов нитки порвались сухожилля і м’язи. А зрадник-сніг міг досхочу напитись крові. Все! Це кінець… Остання надія згасла, наче іскорка, затушена вітром. Це — капкан…
„Ні!” — відчайдушно закричала свідомість, продовжуючи суперечку життя і смерті. — „Ні, тікати до останнього подиху…”
Те, що почав капкан, закінчили гострі лисячі зуби. Біль вже не мав значення.
І знову біг. Хоча лисиця вже ледве повзла із скривавленим обрубком замість лапи, хоч свідомість майже зникла, хоч сніг потопав у крові, хоч все заповнював пекельний біль… Але вона тікала, тікала до останнього подиху…
Чи може бути кращий подарунок від коханого, ніж справжня лисяча шубка? Їй здавалось, що не може. Золотво-полум’яне хутро мінилось на сонці, м’якеньке, воно ніжно пестило молоду дівочу шкіру.
Вона одягла шубку і підійшла до дзеркала, щоб помилуватись тією красою, аж раптом… Кров забилась у скронях, серце намагалось вирватись із грудей, повітря стало замало, тіло болісно занило. Руку пройняв жахливий біль… Краєчком свідомості відчула тугу за життям… скривавлений сніг… усміхнене обличчя мисливця… і біль… пекельний, смертельний біль…
На руках у юнака лежала мертва дівчина в лисячій шубці.
осінь 2003р.
м. Київ