Обнаружила в черновиках стихотворение. Написано ещё летом, но не помню, почему не выкладывала. Я так редко пишу на украинском. Наверное, оно мне не нравилось...

* * *

Наливається черешня,
Віти гнуться до даху,
Сіра птаха нетутешня
Наганяє нам жаху –
То садок крильми покрає,
То затихне вглибині,
То зненацька заволає,
Як дитина уві сні.

Плине час, минає літо
І життя тече крізь нас,
Та печаль несамовита
Повертається щораз...
Хто глядітиме за нами,
Безпорадними людьми,
Колисковими руками
Затулятиме від тьми?

Не тримай мене за душу,
Все, що хочеш, забери,
Але доки час не рушив,
Подивись на нас згори.
Та дарма, ніхто не скаже –
Де зима застане всіх.
Доки перший сніг не ляже,
Доки все не вкриє сніг...

https://pristalnaya.livejournal.com/636888.html