Візит в Україну міністра закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле мав стати рядовим відвідуванням Києва європейським політиком. Однак ситуація з європейською інтеграцією України і тією роллю, яку Берлін прагне зараз грати в цьому союзі, зробили навіть звичайні переговори більш значущими. З іншого боку, саме в цей день віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв намагався прискорити переговори про відкриття зони вільної торгівлі між Києвом і Брюсселем.

Нинішні переговори у Києві стали вигідними обом сторонам, оскільки українська влада в Берліні популярна. Багато західних аналітиків вважають, що це зумовлено прагматичним підходом української влади у зовнішній політиці, що не користується популярністю в Брюсселі, але подобається Берліну.

У той же час Київ прагне налагодити більш тісні відносини саме з Німеччиною, тому що, за прогнозами багатьох експертів, саме ця країна буде просувати свої інтереси у світі і говорити від імені Європейського Союзу найближчим часом. Це також підтверджує зростання економічної могутності цієї країни, і те, що зараз Берлін задумався над створенням основи незалежних від НАТО збройних сил Європи. Тому Німеччині потрібно заручитися підтримкою суміжних з Союзом держав, особливо України, адже через неї проходить чимало російського газу. Значить, потрібно виключити можливість конфліктів з Києвом.

У той же час Гідо Вестервелле в Києві нагадав, що ЄС - це перш за все об'єднання демократичних цінностей. І незалежна юстиція та демократичну державу вигідна обом сторонам. Це прозвучало в унісон з останніми заявами європейських функціонерів, вже неодноразово відвідували Київ і нагадували йому, що не варто застосовувати вибіркову юстицію проти своїх політичних конкурентів. А вільна і демократична преса тільки допоможе в розвитку держави. Тепер Німеччина продемонструвала це ще й на власному прикладі, коли міністр оборони Карл-Теодор Цу Гуттенберг пішов з посади після звинувачення його в плагіаті для кандидатської дисертації. Уявити таку ж відставку в Україні поки досить складно.

Часті зустрічі

За словами міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка, за останні півроку він бачився зі своїм німецьким колегою вже 5 разів. А взагалі відбулося 8 зустрічей між представниками держав на різних рівнях, включаючи візит Віктора Януковича до Берліна в кінці серпня 2010 року.

Часті зустрічі свідчать про взаємну зацікавленість обох сторін. Берлін прагне отримати надійну базу для перевалки російського газу. Поки не буде добудований Південний потік і друга Балтійська система нафтопроводу, Німеччина не може відчувати себе в безпеці щодо українського уряду. Тому що, хоча це малоймовірно, Київ може знову посваритися з Москвою, а вона перекриє газ всій Європі.

Тим більше, що проект щодо диверсифікації джерел вуглеводнів поки не дуже просувається через арабські революцій. В кінці 2010 року європейці хотіли вкласти в розвиток енергетики та видобуток ресурсів в Африці $10 млрд. за наступні 5 років. Тепер цей проект заморожений, оскільки нестабільність в регіоні зростає, і жодна велика компанія не буде вкладати туди свої кошти. Тому Європа залежна від поставок газу і нафти з Росії через Україну.

А Київ зміцнює свою співпрацю з Берліном, тому що Німеччина незабаром стане головною країною ЄС і зможе впливати на рішення, прийняті Союзом. Контакти з іншими великими країнами Євросоюзу поки не такі активні. Український Президент один раз був у Парижі і жодного разу не відвідав Лондон, але відносини з Берліном досить жваві. Київ, схоже, дотримується політики формування коаліції держав, які будуть лобіювати його інтереси. Перед цим Президент вже намагався зробити щось схоже під час візиту до Латвії. У Ризі Віктор Янукович робив ставку на економічну взаємодію між країнами і просування Києва до Європи за допомогою окремих держав. Тим більше що позиції Берліна протягом останніх місяців лише зміцнюються.

Стрибнути на поїзд

За 2010-й рік ВВП Німеччини зріс на 3%, що стало одним з кращих показників у єврозоні. Решта великих країни ЄС показали зростання на 1-2%. А деякі навіть змушені звернутися по міжнародну допомогу, щоб утримати свій платіжний баланс від дефолту. Тому Берлін має всі підстави стверджувати, що здатний стати найпотужнішою економікою Європи.

Крім того, нафтова криза, пов'язана з арабськими революціями, більше торкнеться південних країн, які мали перспективи поставляти нафту через Середземне море. Німеччина вже давно пов'язала свою долю з Росією і її паливом, тому й не залежить від цього. На даний момент у Москві вже думають про збільшення видобутку нафти в регіоні Північного Льодовитого океану, щоб компенсувати нестачу нафти на світових ринках. Про буріння в полярних широтах заговорили Норвегія і Данія. У цьому сегменті нафтовидобутку також велика німецька частка.

Нарешті, в умовах кризи Німеччина зуміла посилити експортні статті економіки і збільшити прибутки від цих галузей. А значить, і забезпечити собі стабільність і поступове зростання.

Тому всі помітили, що Берлін набирає обертів і групує навколо себе країни, які бачать у ньому лідера ЄС. Його давній суперник Франція наступні 2 роки буде зайнята президентськими виборами. Ніколя Саркозі прагне залишитися на посаді президента, а це буде нелегко, враховуючи його низький рейтинг серед виборців. Тому він буде змушений зосередитися на внутрішніх реформах і забути про амбіції щодо просування своїх ідей в Євросоюзі. А Британія вже довгі роки демонструє, що для неї важливіше розвивати відносини зі своїми колоніями і США, ніж просувати свої інтереси вглиб континентальної Європи.

Саме тому відносини з Берліном стають такими важливими для Києва, особливо в економіці. Адже візит Андрія Клюєва у Брюссель здається досить успішним. Однак європейські політики вже говорять про кінець 2011 року як про дату підписання угоди про Зону вільної торгівлі. Ще півроку тому комісар ЄС з питань торгівлі Карел де Гухт називав літо 2011 року як остаточну дату для зняття торговельних перешкод.

Урок демократії

З іншого боку, глава МЗС Німеччини нагадав Києву, що ЄС не поступиться своїми демократичними принципами навіть заради економічної вигоди і поставок дешевого газу. Берлін готовий надати експертну допомогу в реформах Віктора Януковича, але не буде закривати очі на вибіркову юстицію або переслідування за політичні переконання.

Більш красномовним, ніж слова Вестервелле, виявився приклад міністра оборони Німеччини Карла-Теодора цу Гуттенберга, який за кілька днів до цього змушений був піти у відставку після кампанії, що розгорнулася проти нього в пресі. Міністр, будучи можливим кандидатом на посаду федерального канцлера, не визнав свою провину в науковому плагіаті, але залишив політичну діяльність, щоб не ганьбити своє ім'я.

На початку лютого Цу Гуттенберга звинуватили в тому, що він у своїй кандидатській дисертації використовував чужі думки і не скрізь розставив посилання на джерела. Хвиля протестів піднялася тільки після публікації матеріалу до основних ЗМІ країни. До цього політик вважався перспективним державним діячем і представником молодої європейської еліти.

Тепер же його політична доля туманна. У Німеччині вважають, що він навряд чи зможе повернутися у велику політику, поки не пройде кілька років. Цей європейський приклад показує, що Брюссель не стане закривати очі на дії української влади, якщо вони будуть виходити за рамки його уявлень про демократію. Адже багато політиків в Україні мають наукові ступені, але навряд чи вони підуть з посади, якщо їх спіймають на неправильній розстановці посилань. Тому тут Берлін поки не змінює свою точку зору, незважаючи на будь-які економічні вигоди.

Павло Сивокінь > >

Я сейчас нахожусь: Секрет))
Мой настрой: Слушаю музычку)