все рисунки да рисунки.. мало текста!.. вот кое-что из размышлений о жизни прошедшего сезона "весна-лето"..


Знову якісь хрипкі звуки
Злісно надрізали тишу
Тьмою приховані руки
Болем чиюсь долю пишуть
Наче стогін напівмертвого життя
Перо того, що без впину творить,
Відправляє чиюсь душу в небуття,
Чи вона колись до нього заговорить?...

Вже ближче, тепер наближаюсь
До краю безодні буття,
Життям я лише зневажаюсь,
Під серця безглузде биття
У пошуках правди проходить
Розписаний час існування
Нічого ніхто не знаходить,
Крім шляху німого страждання

Чому ніхто не знає
Ціну на власний подих
Лиш як життя минає
Тамуємо свій подив
Ціна одна і завжди –
Душа задля зізнання:
Немає шляху правди,
Є тільки шлях страждання

Подих німого прохання,
Знову занадто гнітючий,
Дотик палкого кохання,
Так ненадовго пекучий!

Занадто щасливі очі,
Занадто багато правди,
Занадто мінливі ночі,
Занадто вже все назавжди.

Щоразу про щось дізнаємось
З порожніх дзеркал відбиття,
І знов, як завжди, зостаємось
В самотніх краплинах життя.
Ніхто вже нічого не хоче,
І долю писати вже важче.
Засліплені правдою очі,
Та все ж мені в темряві краще.