Жив місіонер, що прославився на увесь християнський світ тим, що привів у лоно Церкви дуже багато людей, об'їжджаючи самі глухі куточки світу.
Один раз його корабель пристав до маленького острова, на якому жила усього лише одна людина. Місіонера вразили його ясні очі, але ще більше вразило те, що ця людина нічого не чула про Бога. І він гаряче і довго проповідував йому слово Боже. І під час проповіді в нього виникло відчуття, що ще ніхто і ніколи так ясно його не розумів. Потім він розповів про основні молитви і вони разом помолились Богові. Наприкінці дня, дуже задоволений проробленою роботою, місіонер відпливав від острова. Але отут він побачив Чудо: хтось йшов по воді від острова до корабля, вірніше не йшов, а біг. У великому Божому страху упав місіонер на коліна, упевнений у тім, що бачить божого ангела або, бути може, навіть самого Бога.
І отут з вуст того, що йшов по воді він почув: "Эй, приятель, постій. Я забув останню молитву, ти не міг би її повторити ще раз".
[700x525]