[500x664]
Я не пишу віршів, проте начитавшись Драча і Ліни Костенко за пару годин до НР таке написала

А я уже не вірю в Новий Рік.
А я уже не вірю людям.
Пішов іще один нещасний рік:
Я знов не знаю що казати людям.

Мене не тягне до святкової ялинки,
Бо там так весело стрибають дітки,
Гуляють, бавляться, дарують нам смішинки….
Так заздрісно стає на серці – не чую голос скрипки.

А коло мене всі крутяться, вертяться,
Сують в мою душу свої носи.
Ви остогидли мені з цими веселощами!
Ідіть геть, я не хочу новорічної краси!

І вимкніть нарешті телевізор!
Вас самих не верне від концертів,
«Голубих огоньков» і дурних диригентів?!
Воно таке однакове з року в рік – на всі 100 процентів.

Я не вмію писати в риму,
Важко для неї підбирати слова,
Та дивлюсь на олів’є як дилему:
Комусь у рожу запустити чи у ровА?

Можливо я зла і, навіть, цинічна.
Звичайно, є у цьому і моя вина….
Люди! Мені ж хочеться вірити!
Але чомусь не вірю я…..